Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (ст. 16) покладає на застрахованих осіб — пенсіонерів — обов'язок повідомляти органам Пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну їхнього статусу (зокрема, у разі працевлаштування чи звільнення з роботи), протягом десяти днів з моменту виникнення таких обставин.
Що робити кадровику, коли працівник досяг пенсійного віку
Формально з цією нормою ознайомлюють кожну особу під час підписання заяви про призначення пенсії («Пам'ятка пенсіонера»).
При цьому на такі факти, як сплата або несплата страхових внесків у системі персоніфікованого обліку, Пенсійний фонд не зважає. Тобто фіксація факту працевлаштування або звільнення пенсіонерів відбувається винятково після подання відповідної заяви та документів (наприклад, копія наказу про прийняття/звільнення з роботи, копія трудової книжки із записом про працевлаштування/звільнення або копію цивільно-правового договору).
Більше про пенсійну реформу
Повідомлення необхідно здійснювати, адже статус пенсіонера впливає на доплати, надбавки чи підвищення (передбачені лише для пенсіонерів, що не працюють).
Так, пенсіонери, що продовжують працювати, не отримують:
- надбавку на непрацездатних членів сім'ї;
- пенсія за вислугу років (якщо пенсіонер працює за тією ж спеціальністю, яка дає право на призначення такої пенсії);
- пенсія по втраті годувальника, яка призначається на період здійснення догляду за дітьми померлого годувальника до восьмирічного віку.
Також пенсіонерам, які продовжують роботу, не проводять перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням прожиткового мінімуму.
Неповідомлення ПФУ про влаштування на роботу може призвести до переплати пенсії. Якщо цей факт виявлять, кошти доведеться повернути. Це відбувається або добровільно, або на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи через суд.
За матеріалами Федерації професійних спілок України
