Чи можна прийняти на роботу працівника, якщо передбачається, що він постійно працюватиме в іншому населеному пункті? Як оформити та оплатити відрядження такого працівника до головного підприємства чи іншого міста? Держпраці надає роз’яснення.
Виникнення таких питань пояснюється оптимізацією у роботі підприємств, які провадять діяльність одночасно у кількох регіонах. Постають питання, чи не вважатиметься така робота відрядженням працівника і чи не буде підприємство зобов’язане компенсувати йому добові витрати, витрати на проживання тощо.
Оформлення трудового договору з таким працівником відбувається через видачу наказу або розпорядження про прийняття працівника на роботу (ч. 4 ст. 24 КЗпП).
До початку роботи за укладеним трудовим договором власник підприємства або уповноважений ним орган (керівник) зобов’язаний визначити працівнику його робоче місце (ч. 1 п. 3 ст. 29 КЗпП). Місце роботи може бути розташоване і не за юридичною адресою підприємства, а в іншій місцевості (населеному пункті):
- Якщо в іншому такому населеному пункті є структурний підрозділ (представництво, філія тощо) без права юридичної особи, відповідний підрозділ визначається як місце роботи працівника.
- Якщо ж такого підрозділу немає, можливість роботи працівника в іншому населеному пункті також не виключається.
Для працівників робоче місце може бути визначене і за місцем їхнього проживання (робота на дому).
Надомна робота — це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються:
- наявністю закріпленої зони,
- технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу.
Відповідно до вимог ч.1 п. 6-1 ст. 24 КЗпП, трудовий договір в цьому випадку укладається в письмовій формі. Умови праці надомників передбачені ст. 60-1 КЗпП.
Постійна робота працівників в інших населених пунктах, у т.ч. на дому, не є відрядженням, тому що відповідно до Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. № 59 «службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об’єднання, установи, організації на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи» (місцем постійної роботи для них є населений пункт, визначений у наказі про прийняття на роботу). У випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом).
У разі направлення таких працівників до центрального офісу підприємства або для виконання службового доручення на цьому ж підприємстві, але в іншому населеному пункті, не виключається можливість їхнього відрядження на загальних підставах за розпорядженням керівника. Така службова поїздка цілком відповідатиме вищенаведеному визначенню поняття відрядження. У наказі про відрядження таких працівників доцільно вказувати не лише населений пункт, до якого відряджається працівник, але і населений пункт, з якого він направляється у відрядження.
За матеріалами Управління Держпраці в Кіровоградській області
