Відповідь
Відсторонення від роботи – це однин із випадків призупинення трудових правовідносин. Воно полягає в тимчасовому увільненні працівника від роботи за укладеним трудовим договором і тимчасовому увільненні роботодавця від обов'язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання. Це не вважається дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в цьому випадку не тягне за собою обов’язкове їх припинення. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.
Выдсторонення не обов’язково супроводжуэться призупиненням виплати зарплати. Законодавством передбачено випадки збереження виплати зарплати відстороненому працівнику повністю або частково. Зокрема, відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про Державну службу» відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою відбувається із збереженням зарплати.
Відсторонення працівника від роботи
Водночас, відповідно до вимог ст. 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом. Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом без збереження заробітної плати. У разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов’язане з корупцією, у зв’язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, пов’язаного з таким відстороненням. Відсторонення від посади без збереження заробітної плати може здійснюватися, щодо підозрюваного або обвинуваченого у кримінальному провадженні, щодо злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого злочину. У такому випадку в разі відсторонення не передбачено збереження заробітної плати, але передбачено відшкодування шкоди, яка завдана громадянинові внаслідок незаконного відсторонення від роботи (посади). Право на відшкодування шкоди за рахунок держави виникає в разі:
- встановлення у вироку суду факту незаконного відсторонення;
- постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінального провадження.
Але є й інші випадки. Так, наприклад, відповідно до рішення КСУ від 12.01.2010 N 1-рп/2010 усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків, яке передбачене ч. 3 ст. 99 ЦК України, не є відстороненням працівника від роботи в розумінні ст. 46 КЗпП.
Відсторонення здійснюється працедавцем з підстав передбачених законодавством з власної ініціативи та/або на вимогу третіх сторін (суду, органів державного нагляду та контролю, та інших уповноважених органів). При відстороненні роботодавець зобов’язаний діяти на підставі, у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені законом, неупереджено, дотримуватись принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення:
- правову підставу для відсторонення від посади;
- наслідки відсторонення від посади для інших осіб;
- законодавче встановленні гарантії відстороненого працівника на оплату праці, строки відсторонення, які мають відповідати часу, потрібному для усунення причин відсторонення, якщо тільки уповноваженим органом не визначено інший строк відсторонення.
Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, з викладенням підстав та строків відсторонення, з яким працівник має ознайомитись негайно під розпис. Якщо працівника, відстороненого від роботи, не звільнено з роботи відповідно до закону, він має право бути допущеним до роботи після:
- усунення підстав,
- закінчення визначеного строку відсторонення, з якими пов’язувалося відсторонення працівника від роботи.
Якщо в наказі (розпорядженні) про відсторонення працівника від роботи не визначено строк відсторонення про допуск його до роботи видається наказ (розпорядження).
У випадку відсторонення працівника від роботи з припиненням виплати зарплати, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається. Водночас, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» у випадку неможливості переведення на іншу роботи особи, яка є бактерієносієм, і робота якої пов'язана з обслуговуванням населення, що може призвести до поширення інфекційних хвороб, така особа відсторонюються від роботи в порядку, встановленому законом, з виплатою допомоги у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Період відсторонення працівника від роботи не враховується до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку (ст. 82 КЗпП, ст. 9 Закону України «Про відпустки»). За період відсторонення від роботи без збереження зарплати сплата страхового внеску на соціальне страхування не здійснюється, і такий період до страхового стажу не зараховується.
Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством (ст. 2 КЗпП). Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного суду України , викладеними у п. 10 Постанови від 24 грудня 1999р № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати зарплати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої зарплати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП). За порушення законодавства про працю винні особи притягаються до відповідальності згідно з законодавством.
За матеріалами Управління Держпраці у Кіровоградській області
