В указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв’язку із введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (п. 5 ст. 6 Закону 389-VIII).
9 оновлених правил надання відпусток під час воєнного стану
15.03.2022 р. ВР ухвалила Закон “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136-ІХ).
Згідно з п. 2 розділу “Прикінцеві положення” Закону № 2136-ІХ главу XIX «Прикінцеві положення» КЗпП доповнено п. 2 такого змісту:
«2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статями 43, 44 Конституції (ч. 2 ст. 1 Закону № 2136-ІХ).
Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції).
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції).
Протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження зарплати без обмеження строку, встановленого ч. 1 ст. 26 Закону “Про відпустки” (ч. 3 ст. 12 Закону № 2136-IX).
У період дії воєнного стану роботодавець за заявою працівника, який виїхав за межі території України або набув статусу внутрішньо переміщеної особи, в обов’язковому порядку надає йому відпустку без збереження зарплати тривалістю, визначеною у заяві, але не більше 90 календарних днів, без зарахування часу перебування у відпустці до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, передбаченого пунктом 4 ч. 1 ст. 9 Закону “Про відпустки” (ч. 4 ст. 12 Закону № 2136-IX).
Оформлення відпусток без збереження зарплати, передбачених ст. ст. 25, 26 Закону “Про відпустки”, є правом, а не обов’язком працівника.
Працівнику може бути надана відпустка за сімейними обставинами та з інших причин без збереження зарплати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Держпраці
