Відпустка без збереження заробітної плати є важливим інструментом для регулювання тимчасової відсутності працівника на роботі, зокрема у випадках, коли йому необхідно вирішити особисті чи важливі питання. Відпустка без збереження заробітної плати, спірні ситуації з якою виникають досить часто, несе помітні наслідки для нарахування заробітної плати та соціальних виплат. Усе про відпустки без збереження заробітної плати — у статті.
Закон про відпустки (ст. 4 ч. 1 п. 5, ст. 25, 26) передбачає надання двох видів відпусток без збереження заробітної плати:
надають працівникам в силу суб’єктивного права, що належить їм за законом, тобто в обов’язковому порядку,
надають за погодженням сторін (роботодавця і працівника).
Кому обов’язково надавати відпустку
Випадки, у яких відпустку без збереження зарплати надають в обов’язковому порядку:
Категорія працівників
Тривалість відпустки
матері або батьку, який виховує дітей без матері (в тому числі й у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю
до 14 календарних днів щорічно
чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці
до 14 календарних днів
матері або іншим особам згідно із законом, в разі якщо дитина потребує домашнього догляду
матері або іншим особам згідно із законом, в разі якщо:
дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний);
дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня
до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку
матері або іншим особам згідно із законом, в разі якщо:
дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А»;
дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги
до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку
матері або іншій особі згідно із законом для догляду за дитиною віком до 14 років
на період оголошення карантину на відповідній території
учасникам війни, членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України
працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу
чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер – до 7 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад;
інших рідних – до 3 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місця поховання та назад
працівникам для догляду за хворим рідним по крові або по шлюбу, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду
тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше 30 календарних днів
працівникам для завершення санаторно-курортного лікування
тривалістю, визначеною у медичному висновку
працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади
15 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та назад
працівникам, допущеним до складання вступних іспитів в аспірантуру з відривом або без відриву від виробництва, а також працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в аспірантурі та успішно виконують індивідуальний план підготовки
тривалістю, необхідною для проїзду до місцезнаходження вищого навчального закладу або закладу науки і назад
сумісникам
на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи
ветеранам праці
до 14 календарних днів щорічно
працівникам, діти яких у віці до 18 років вступають до навчальних закладів, розташованих в іншій місцевості
12 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду до місцезнаходження навчального закладу та у зворотному напрямі
працівникам, які є членами пожежно-рятувальних підрозділів для забезпечення добровільної пожежної охорони не менше року
до 5 календарних днів щороку
працівникам, які є членами добровільних формувань цивільного захисту
до 5 календарних днів у рік залучення їх до виконання завдань із запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій у складі добровільних формувань цивільного захисту
працівникам, які приступили до роботи після звільнення з військової служби у зв’язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації
до 60 календарних днів
За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження зарплати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 30 календарних днів на рік (ст. 26 Закону про відпустки).
ВАЖЛИВО!
На час воєнного стану обмеження у 30 календарних днів зняте. Тобто поки діє воєнний стан за угодою сторін працівники можуть брати за власний рахунок упродовж року стільки днів відпустки, скільки їм потрібно. Період перебування у такій відпустці з 24 грудня 2023 року не включається до стажу, який дає право на щорічну основну відпустку.
Працівникам надають відпустки без збереження зарплати здійснюється в інтересах саме працівників за їх бажанням, а не з ініціативи роботодавця.
Будь-які форми тиску на працівника з метою змусити написати його заяву про надання відпустки без збереження зарплати є протиправними.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19 Конституції України).
Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказу настає юридична відповідальність (ст. 60 Конституції України).
Якщо роботодавець порушує законодавство про працю, працівник має право звернутися зі скаргою до:
профспілкової організації, членом якої він є,
Державної служби України з питань праці,
до суду із позовом з вимогами про відшкодування заподіяної йому матеріальної та моральної шкоди внаслідок протиправних дій посадових осіб роботодавця.
Уповноважені представники профспілок мають право вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов’язковими для розгляду, та в місячний термін одержувати від них аргументовані відповіді.
У разі ненадання аргументованої відповіді у зазначений термін дії чи бездіяльність посадових осіб можуть бути оскаржені до місцевого суду.
Відповідальність
За примус до написання заяви про надання відпустки без збереження зарплати посадові особи роботодавця можуть бути притягнені до дисциплінарної, адміністративної відповідальності, а у разі грубого порушення законодавства про працю — також до кримінальної відповідальності (ст. 172 КК).
