Простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).
Як оформити, оплатити та припинити простій
Під час простою працівник не виконує трудові обов’язки, визначені трудовим договором.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Законодавство не визначає місце перебування працівника під час цілоденного простою, тому воно визначається безпосередньо роботодавцем шляхом видання розпорядчого документу (наказу або розпорядження).
Якщо роботодавець визначив, що під час простою працівники мають перебувати на робочому місці, то працівники знаходяться на робочому місці відповідно до встановленого на підприємстві режиму роботи, але при цьому не виконують свої посадові обов’язки.
У разі, якщо працівник продовжує виконувати свої трудові обов’язки під час оголошеного простою, в тому числі і за межами адміністративної будівлі роботодавця, — це є роботою з неповним робочим часом, дистанційною або надомною, робота з гнучким режимом робочого часу (ст. 60, 60-1 КЗпП) і підлягає оплаті відповідно до встановлених умов оплати праці.
Неповний робочий час — це робочий час, що менший від норми часу, передбаченої законодавством (п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI).
Неповний робочий час у ході роботи може встановлюватись з ініціативи роботодавця двома шляхами:
- за угодою сторін (ст. 56 КЗпП);
- у порядку зміни істотних умов праці (ст. 32 КЗпП).
Оплата за неповний робочий час здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку (ст. 56 КЗпП).
Дистанційна робота ― це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій (ст. 60-2 КЗпП).
При укладенні трудового договору про дистанційну роботу додержання письмової форми є обов'язковим (ч. 1 п. 6-1 ст. 24 КЗпП). У разі виникнення загрози збройної агресії чи надзвичайної ситуації дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі (ч. 11 ст. 60-2 КЗпП).
Отже, місце перебування працівника під час цілоденного простою визначається розпорядженням (наказом) роботодавця, і може бути визначено на робочому місці відповідно до встановленого на підприємстві режиму робіт, при цьому працівники не повинні виконувати свої посадові обов’язки.
За матеріалами ФПС
