Візитні картки — важливий атрибут ділового спілкування. Як свідчить практика, візитівка значно полегшує налагодження контактів, сприяє спілкуванню людей, заощаджує час. Окрім того, вона довго зберігається й допомагає швидко відновити в пам’яті інформацію про людину.
Візитівка — обличчя сучасного представника будь-якої структури та просто приватної особи.
Існує три види візитiвок, а саме:
Реквізити ділових візитівок:
- логотип, емблема, товарний знак;
- назва підприємства;
- вид діяльності (за рішенням керівника);
- прізвище, ім’я, по батькові власника картки;
- найменування посади;
- поштова адреса підприємства;
- електронна адреса власника (чи офіційна електронна адреса підприємства), номери телефонів.
Візитівки використовують:
- щоб інформувати в момент знайомства про себе і своє підприємство;
- інформувати про себе осіб, у контактах із якими ви зацікавлені;
- підтримувати контакти з партнерами;
- вітати зі святом чи іншою подією;
- висловлювати подяку, співчуття;
- супроводжувати подарунок чи квіти.
Існує європейський стандарт формату візитівки, проте часто використовують більший формат, щоб відповідати розміру візитниці.
Вимоги щодо щільності паперу, розміру та кольору шрифтів тексту і правил стосовно розмірів візитних карток зазвичай регламентують корпоративні стандарти.
Колір візитних карток можна обрати за протоколом або за бажанням замовника відступити від норми. Головне правило: достатньо одного-двох кольорів, ділова візитівка не має бути оформлена всіма барвами веселки.
За правилами протоколу, текст візитівки має бути надрукований тільки з одного боку, щоб другий бік залишався чистим для можливих записів. Перед поїздкою за кордон замовляйте візитівки мовою тієї країни, куди прямує її власник.
Як поводитись з візитівками
Обмінюються візитівками одразу після того, як співрозмовників представили один одному. Одержувач, висловлюючи пошану, має уважно розглянути картку й обов’язково промовити прізвище, ім’я та по батькові або посаду її власника. Це може бути звичайна фраза ввічливості.
«Дякую вам, пане Вернигоро!», «Дуже приємно, Юліє Ростиславівно!», «Спасибі, пане президенте (ректоре, професоре)!»
Візитні картки також надсилають після ділового візиту або як супровід до подарунків, книг, журналів, квітів тощо.
На отримані картки треба відповісти своїми візитними картками впродовж 24 год. Ділові люди повинні мати при собі не менше десяти карток.
Візитівки зі скороченням P.P., P.P.C. та P.R. залишаються без відповіді. На візитівки зі скороченням P.C. та P.F. дають відповідь своєю візитівкою зі скороченням P.R.
У менш офіційних випадках на візитівках залежно від обставин унизу й обов’язково у третій особі роблять напис.
Візитівку, яку передають адресату особисто (але без нанесення візиту), загинають із лівого або правого боку. Через водія чи кур’єра передають незагнуті візитівки. Передавати через них загнуті картки — грубе порушення етикету.
З нагоди національних чи інших свят і подій у країні перебування першими вітають візитівками особи (іноземці), які акредитовані й працюють у цій країні.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
