Заява «за власним бажанням» не гарантує законності звільнення: висновок Верховного Суду
⭐ Дізнавайтеся про зміни першими. Додайте «Кадровик-01» в улюблені Google, щоб не пропустити найсвіжіші новини та роз'яснення

Верховний Суд підтвердив: сама наявність власноруч написаної заяви про звільнення за власним бажанням ще не свідчить, що працівник справді хотів припинити трудові відносини. Якщо заяву написано внаслідок психологічного тиску роботодавця, звільнення можуть визнати незаконним.
Такий висновок Верховний Суд зробив у постанові від 15.04.2026 у справі № 143/254/24.
Працівниця звільнилася після зміни умов роботи
Працівниця працювала діловодом у підрозділі Національної поліції. 14 листопада 2023 року вона написала заяву про звільнення за власним бажанням, а з 1 січня 2024 року її звільнили за статтею 38 КЗпП.
Згодом працівниця оскаржила звільнення. Вона стверджувала, що написала заяву не за власним бажанням, а через психологічний тиск керівництва.
Суди встановили, що працівниця проживала в Погребищі, однак роботодавець фактично закріпив за нею постійне робоче місце в Липовці. Щоб вчасно приїхати на роботу, їй доводилося користуватися міжміським автобусом, який вирушав о 06:10, та щодня прокидатися приблизно о 05:00. Іншого способу вчасно дістатися до робочого місця вона не мала.
При цьому про зміну фактичного місця роботи як істотної умови праці працівницю належним чином не повідомили.
Умови змінили саме для цієї працівниці
Суд також звернув увагу на посадову інструкцію від 14 листопада 2023 року. У ній закріпили, що працівниця підпорядковується конкретному начальнику та працює у відділі поліції в Липовці.
Водночас посадові інструкції працівників на аналогічних посадах таких положень не містили.
Керівник під час розгляду справи не зміг пояснити, чому відповідні зміни запровадили саме для цієї працівниці та чим була зумовлена необхідність її щоденної роботи в Липовці.
Що вирішив Верховний Суд
Верховний Суд погодився з висновками попередніх інстанцій, що сукупність створених роботодавцем умов свідчила про психологічний тиск, наслідком якого стало написання заяви про звільнення за відсутності дійсного волевиявлення працівниці.
Роботодавець наполягав, що працівниця особисто підписала заяву, не відкликала її та не довела примусу. Однак Верховний Суд ці аргументи відхилив.
Суд нагадав: під час розгляду спорів щодо звільнення за статтею 38 КЗпП необхідно з’ясувати, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору на момент видання наказу про звільнення.
Крім того, тягар доведення законної підстави для звільнення або іншого обмеження прав працівника лежить на роботодавцеві. Водночас кожна сторона має довести обставини, на які посилається у спорі.
Роботодавець має виплатити понад 368 тис. грн
Суд визнав наказ про звільнення протиправним, поновив працівницю на посаді та стягнув із роботодавця 368 604,36 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін. Постанова від 15 квітня 2026 року є остаточною.
Що врахувати кадровику. Заява, яку працівник написав і підписав власноруч, сама по собі не виключає ризику оскарження звільнення. Якщо працівник заявить про примус, суд оцінюватиме не лише документ, а всю сукупність обставин, що передували звільненню. Тому особливо ризикованими можуть бути ситуації, коли перед заявою роботодавець вибірково погіршує умови роботи конкретного працівника, змінює істотні умови праці без дотримання процедури або не може обґрунтувати необхідність таких рішень.
За інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень та
Facebook-сторінки Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради
