Міністерство соціальної політики України у листі від 05.06.2015 № 226/06/186-15 роз’яснило особливості тривалості робочого часу, обчислення страхового стажу та оплати тимчасової непрацездатності сумісників державних організацій.
Робота за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій (далі — організація) регулюється постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 03.04.1993 № 245 (далі — Постанова) та Положенням про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затвердженим наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну України від 28.06.1993 № 43.
Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції» від 04.03.2015 № 81 передбачено, що на період проведення антитерористичної операції положення пунктів 2–4 Постанови щодо тривалості роботи за сумісництвом, порядку надання відпустки та заборони роботи за сумісництвом (крім заборони, встановленої законом) не застосовуються до працівників державних організацій, які переміщуються з районів проведення антитерористичної операції.
Відомо, нормативно-правові акти набирають чинності з моменту опублікування і зворотної дії в часі не мають, якщо це прямо не передбачено у самому акті. Тому прийняття працівників державних організацій на роботу за сумісництвом на більше ніж 0,5 ставки до 11.03.2015 вважається порушенням законодавства про працю, що тягне за собою притягнення до відповідальності згідно із законодавством (ст. 265 Кодексу законів про працю України).
Питання розрахунку страхового стажу застрахованій особі законодавчо врегульовано. Страхувальник має використовувати дані Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, отримані від застрахованої особи у вигляді довідки від Пенсійного фонду України.
Ненадання довідки ПФУ не позбавляє застраховану особу права на отримання матеріального забезпечення згідно з наданим листком непрацездатності (його копії — за роботою за сумісництвом), але це матеріальне забезпечення буде призначатися страхувальником виходячи зі страхового стажу, розрахованого у встановленому порядку.
Щодо документів, необхідних для призначення матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, слід зазначити, що наявність копії листка непрацездатності за сумісництвом, засвідченої підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи, є вимогою частини першої статті 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105).
Відповідно до норм Закону № 1105 застраховані особи мають право на отримання матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання страхового випадку у період роботи. Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності зазначено в статті 23 Закону № 1105.
Якщо немає підстав для відмови в оплаті листка непрацездатності, то, на думку Мінсоцполітики України, роботодавець повинен призначати матеріальну допомогу на підставі оригіналу листка непрацездатності.
Інформацію щодо відсутності у застрахованої особи заробітної плати (доходу) в розрахунковому періоді за основним місцем роботи також можна підтвердити за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, що веде ПФУ.
Підготувала Ольга Янчіцька,
головний редактор газети «Експертус Тиждень», редактор Експертус Кадри
