Проект Закону «Про працю» розроблений, скоро він з’явиться в публічному доступі. Про це Міністр Мінекономрозвитку Тимофій Милованов заявив 21 грудня під час презентації роботи Уряду, що відбулася на харківському заводі «Турбоатом».
Тимофій Милованов
Міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства
Міністр продовжує ділитися статтями з урядового проекту «Закону про працю» на своїй сторінці у ФБ. За його словами, Мінекономіки пропонує чітко визначити трудові відносини. На сьогодні такого визначення немає. Його відсутність дозволяє створювати проблеми бізнесу при перевірках і погіршує права робітників.
Основні зміни у законодавстві про працю 2019-2020
Наявність трудових відносин може встановлюватися за такими ознаками:
- особі регулярно виплачується винагорода у грошовій або натуральній формі за роботу, виконувану (послуги, надані) в інтересах іншої особи;
- особисте виконання особою роботи (надання послуг) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженої нею особи;
- робота виконується (послуги надаються) на визначеному особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою, робочому місці з дотриманням правил внутрішнього трудового розпорядку;
- особа виконує роботи (надає послуги) аналогічні за змістом та характером роботі, що виконується штатними працівниками роботодавця;
- організація умов праці, зокрема, надання засобів виробництва (обладнання, інструментів, матеріалів, сировини, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою;
- тривалість робочого часу та часу відпочинку встановлюється особою, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженою нею особою.
Від редакції: На сьогодні актуальна проблема підміни трудових відносин цивільно-правовими. Тому дуже важливо визначити у законі ознаки трудового договору. Проте хотілося б, аби норми виписували конкретніше. Наявність трудових відносин «може встановлюватися» чи встановлюють? Достатньо однієї ознаки, або повинні бути усі шість?
➤➤ Трудовий договір і цивільно-правовий договір: принципові відмінності
Жваву дискусію викликало питання, за яких умов має право звільнити робітника керівництво компанії. В законопроекті написано, що це можна зробити просто за бажанням керівництва. Але тоді керівництво має заплатити два місяця або більше зарплати. (Звичайно є винятки — наприклад, представників профспілок не можна так звільнити, тощо).
Противники такого звільнення кажуть що потрібно захищати робітника. Ті хто підтримують, кажуть що є багато прикладів коли людина просто «врєдіт», і її потрібно звільнити якнайшвидше. Наприклад, вона краде гроші і каже що це не вона. Поки це пройде в судах, пів компанії вкрадуть. Тут краще звільнити людину та заплатити їй штраф в вигляді кілька місяців зарплати. До речі, по факту так і відбувається. Людину попереджують про звільнення за два місяця і просять не ходити на роботу. Вона і сама цьому рада. Але зарплату платять поступово і інколи навіть затримують, а не виплачують моментально. У статті 35 урядового проекту Закону «Про працю» зазначено, що роботодавець має право з власної ініціативи розірвати трудовий договір з працівником.
При звільненні ми звично оперуємо термінологією трудового права: припинення трудового договору, розірвання трудового договору, припинення трудових відносин, звільнення з роботи тощо.
Про рішення розірвати трудовий договір з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, роботодавець повинен письмово або зазначеними у трудовому договорі засобами електронного зв’язку повідомити працівника у строк:
- не менше ніж 15 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить не більше 6 місяців.
- не менше ніж 30 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 6 місяців;
- не менше ніж за 60 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад п’ять років;
- не менше ніж за 90 днів — якщо сума періодів роботи працівника у цього роботодавця становить понад 10 років.
Колеги цзапитують, що робити, коли працівник відмовляється від ознайомлення з наказом про звільнення
3. За домовленістю сторін строки попередження, зазначені у частині другій цієї статті можуть бути замінені грошовою компенсацією у розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше середньоденного заробітку працівника за кожен робочий день зменшення строку такого повідомлення.
4. Роботодавець має право без згоди працівника замінити строки попередження, передбачені частиною першою цієї статті, грошовою компенсацією у суму розмірі, визначеному трудовим договором, але не менше подвійного середньоденного заробітку за кожен робочий день зменшення строку такого попередження.
Порядок розрахунку середньоденного заробітку визначається Кабінетом Міністрів України.
5. У разі відмови працівника підписувати додаткову угоду, що передбачає розірвання трудового договору на цій підставі, трудовий договір розривається роботодавцем в односторонньому порядку шляхом надання працівнику в спосіб, визначений трудовим договором, або рекомендованим листом із повідомленням про вручення інформації про розірвання трудового договору.
