16 серпня 2022 року Мінекономіки розмістило на своєму сайті коментар до Закону № 2421. Фахівці пояснили, що Мінекономіки затверджує примірну форму трудового договору з нефіксованим робочим часом (ч. 6 ст. 21-1 КЗпП). Примірна форма договору не є обов’язковою та має рекомендаційний характер.
Трудовий договір із нефіксованим робочим часом повинен містити, зокрема, інформацію про:
- спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
- спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання, якщо роботодавець вимагає виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо повідомив про наявність роботи із порушенням мінімальних строків;
- інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні) (ч. 5 ст. 21-1 КЗпП).
Мінекономіки радить зазначити у трудовому договорі також розмір оплати праці за роботу, яку працівник виконував поза межами базових днів або годин, та додаткові підстави для припинення трудового договору із нефіксованим робочим часом.
Роботодавець зобов’язаний укласти письмовий трудовий договір з нефіксованим робочим часом (п. 6-2 ч. 1 ст. 24 КЗпП). Фахівці міністерства нагадують, що поки триває воєнний стан, письмова форма трудового договору не є обов’язковою (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX). Але, щоб уникнути трудових спорів, Мінекономіки радить визначити умови трудового договору із нефіксованим робочим у письмовій формі.
Оформити трудовий договір з нефіксованим робочим часом, правомірно обліковувати та оплачувати таку роботу допоможе консультація керівника групи експертів із кадрових питань Ольги Догадіної.
За матеріалами Мінекономіки
