За вітчизняним законодавством неповнолітні особи користуються тими самими трудовими правами та гарантіями, що передбачені для повнолітніх осіб. Проте для неповнолітніх є ще й інші додаткові гарантії щодо зайнятості, відпочинку та охорони праці.
Якщо роботодавець має намір прийняти на роботу особу віком від 14 до 15 років, у такому разі необхідно отримувати усну або письмову згоду одного із батьків на працевлаштування його дитини. Як усна, так і письма згода має чіткі вимоги до оформлення. Інакше — згода вважатиметься недійсною, а подальше працевлаштування неповнолітнього працівника — неможливим.
Трудовий договір з неповнолітнім обов’язково укладається в письмовій формі (ст. 24 КЗпП). Також при прийнятті на роботу неповнолітнього, йому не можна встановлювати випробування (ст. 26 КЗпП).
Зразок трудового договору з неповнолітнім
Не на всі роботи можна прийняти неповнолітнього. Звернімось до статті 190 КЗпП, що містить категорії робіт, на які заборонено працевлаштовувати неповнолітніх. До таких робіт належать:
- важкі роботи і роботи зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також підземні роботи;
- роботи з підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для неповнолітніх граничні норми.
Перелік важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом МОЗ від 31.03.1994 № 46.
Так, неповнолітнім заборонено працювати за багатьма професіями на гірничих роботах, будівництві метрополітенів, тунелів i підземних споруд спеціального призначення, на металургійному виробництві, виробництві й передачі електроенергії та теплоенергії, хімічному та нафтохімічному виробництві, у харчовій промисловості тощо.
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджено наказом МОЗ від 22.03.1996 № 59.
При виборі посади (професії) для працевлаштування неповнолітнього слід також врахувати, що з особами, які не досягли 18-річного віку, заборонено укладати договори про повну матеріальну відповідальність (ст. 135-1 КЗпП). Отже, неповнолітнього недоцільно приймати на посаду, безпосередньо пов’язану із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей. Перелік таких робіт затверджено постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріатом ВЦРПС від 28.12.1977 № 447/24.
Чи можна приймати неповнолітніх на умовах строкового трудового договору
Законодавство не забороняє приймати на роботу неповнолітнього за строковим трудовим договором. Водночас мають бути наявні підстави для укладення саме строкового договору.
Необхідність заміщення тимчасово відсутнього працівника (наприклад того,що перебуває у відпустці у зв’язку з вагітністю та пологами, відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного (шестирічного) віку) є, безумовно, законною підставою для укладання трудового договору на визначений строк.
Тривалість робочого часу неповнолітнього
Тривалість робочого часу неповнолітнього визначається відповідно до статті 51 КЗпП та, якщо неповнолітній навчається, — на підставі довідки з місця навчання.
Якщо неповнолітній бажає працевлаштуватися на час канікул або вже не навчається, встановлюється скорочений робочий час. Його тривалість становить для осіб:
Якщо неповнолітній бажає працювати протягом навчального року у вільний від навчання час, необхідно врахувати, що робочий час таких працівників не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої для осіб відповідного віку, а саме для осіб:
- віком від 16 до 18 років — 18 годин на тиждень (половина від 36);
- віком від 14 до 16 років — 12 годин на тиждень (половина від 24).
Оплата праці
Порядок оплати праці неповнолітніх визначає стаття 194 КЗпП.
Так, заробітну плату працівникам молодше 18 років, що працюють зі скороченою тривалістю щоденної роботи, виплачують у такому самому розмірі, як і працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.
Працю неповнолітніх працівників, допущених до відрядних робіт, оплачують за відрядними розцінками, встановленими для дорослих працівників, з доплатою за тарифною ставкою за час, на який тривалість робочого часу скорочується порівняно з тривалістю щоденної роботи дорослих.
Оплату праці учнів загальноосвітніх шкіл і середніх спеціальних навчальних закладів, які працюють у вільний від навчання час, провадять пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Організації можуть встановлювати учням надбавки, доплати до заробітної плати відповідно до діючих положень про оплату праці.
Тривалість відпустки
Тривалість відпустки для неповнолітніх працівників становить 31 календарний день (ч. 8 ст. 6 Закону «Про відпустки»).
Для таких працівників передбачено можливість використовувати щорічну основну відпустку у зручний для них час.
На підставі заяви до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на підприємстві у перший рік роботи неповнолітнім надається щорічна відпустка повної тривалості.
Звільнення неповнолітніх працівників
Законодавство встановлює обмеження щодо звільнення працівників, молодших вісімнадцяти років. Так, звільнення неповнолітніх працівників з ініціативи роботодавця або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) служби у справах дітей (ст. 198 КЗпП).
При цьому звільнення з певних підстав допускається як виняток і лише з обов’язковим працевлаштуванням. Йдеться про звільнення з підстав, зазначених у:
- пункті 1 статті 40 КЗпП (зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників);
- пункті 2 статті 40 КЗпП (виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а також в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці);
- пункті 6 статті 40 КЗпП (поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу).
Частково неповнолітні потрапляють і під гарантії статті 197 КЗпП, що встановлює імунітет від звільнення з ініціативи роботодавця у разі надання молоді першого робочого місця. З урахуванням норм цієї статті після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних закладах неповнолітньому у віці від 15 до 18 років перше робоче місце надають на строк не менше двох років.
Відповідно до статті 198 КЗпП батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, якщо подальша робота загрожує його здоров’ю або порушує законні інтереси.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
