Оплата праці — одне із основних питань трудового права, ключовим аспектом якого є поняття «мінімальна зарплата». Система оплати праці в Україні передбачає багато видів: тарифна оплата праці, грейдова оплата праці, безтарифна оплата праці, тарифна система оплати праці, грейдингова система оплати праці, акордна система оплати праці та інші. Щоб не заплутатися у виборі системи оплати праці, читайте матеріал від наших експертів.
Одним із базових показників у сфері трудових відносин є мінімальна зарплата. Відтак, мінімальна зарплата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може встановлюватися оплата за виконану працівником місячну норму робіт. Згідно п. 5 ст. 38 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.
Важливо!
Врахуйте, що з 1 січня 2026 року мінімальна зарплата становить 8647 грн. Погодинна оплата праці передбачає мінімальний розмір — 52 гривні. Розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення за рішеннями суду, — 1600 гривень.
Також мінімальна зарплата чинить пропорційний вплив на розміри штрафів, які застосовуються згідно зі ст. 265 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) до недобросовісних роботодаців, зокрема: у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору – 86 470 грн.; за порушення встановлених строків виплати заробітної платипрацівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі – 25 941 грн.; занедотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці –17 294 грн.
Показники, що залежать від розміру мінімальної зарплати:
рівень нарахованої заробітної плати працівникам;
мінімальна та максимальна сума єдиного соціального внеску (ЄСВ);
встановлені межі під час обчислення лікарняних і декретних виплат;
суми штрафів за порушення норм трудового законодавства;
для фізичних осіб-підприємців — ліміти доходу, а також розміри податків і обов’язкових зборів.
Оплата праці включає всі форми грошових та натуральних виплат, які надаються працівникам у відповідь на виконану роботу. Вона є складовою частиною системи управління трудовими ресурсами і може бути регульована як законодавчими актами, так і внутрішніми нормативними документами підприємства.
Якщо нарахована заробітна плата менша, застосовується доплата до мінімальної зарплати. Вона гарантує дотримання державних соціальних стандартів і захист доходів працівників.
Основними принципами організації оплати праці є:
Справедливість: зарплата повинна відповідати рівню кваліфікації працівника та складності виконуваної роботи.
Конкурентоспроможність: заробітна плата має бути на рівні, який дозволяє залучати та утримувати кваліфікованих працівників.
Ефективність: система оплати праці має мотивувати працівників до високих результатів і підвищення продуктивності праці.
Гнучкість: оплата праці повинна бути адаптована до змін в економічній ситуації, потребах підприємства та працівників.
Встановлюємо розмір тарифних ставок
Форма і система оплати праці на підприємстві встановлюються у колективному договорі з додержанням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевою (регіональною) угодами. Однак, і погодинна оплата праці, і відрядна оплата праці базується на врахуванні годинних тарифних ставок.
Стаття 96 КЗпП та стаття 6 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі — Закон про оплату праці) визначає, що основою організації оплати праці та диференціації розмірів заробітної плати є тарифна система оплати праці.
Тарифна система оплати праці працівників включає сукупність елементів, за допомогою яких визначається рівень заробітної плати залежно від складності роботи, кваліфікації працівника та умов праці. До основних складових тарифної системи належать:
тарифні ставки — встановлений розмір оплати праці за одиницю часу (годину, день або місяць);
посадові оклади — фіксований розмір оплати праці для працівників, які займають певні посади;
тарифна сітка — система розрядів і відповідних коефіцієнтів, що показує співвідношення оплати праці між різними рівнями кваліфікації;
тарифні розряди — рівні кваліфікації працівників, які визначають складність виконуваної роботи;
кваліфікаційні характеристики (довідники) — описи вимог до знань, навичок і обов’язків працівників за різними професіями;
надбавки та доплати — додаткові виплати за особливі умови праці, стаж роботи, професійну майстерність або інші фактори.
Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перебуває в залежності від розміру мінімальної зарплати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).
ВАЖЛИВО!
Якщо заробіток протягом місяця нижчий за мінімальну зарплату, відбувається доплата до мінімальної зарплати.
Системи оплати праці в Україні
Відповідно до ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці.
Погодинна оплата праці — форма оплати праці залежно від часу, відпрацьованого на роботі. Вона застосовується тоді, коли недоцільно встановлювати певні кількісні показники оцінки результатів праці (норми виробітку) чи прив’язуватися до стабільного окладу. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» мінімальна зарплата з 01.04.2024 у погодинному розмірі — 48 грн.
Відрядна оплата праці — це форма оплати праці, при якій заробітна плата працівнику (бригаді) нараховується за кількість продукції (робіт, послуг), яке було вироблено у встановлений час. Тобто, відрядна оплата праці визначається на підставі обсягу виконаної роботи. Відрядна оплата праці, приклад якої описано вище, застосовується на підприємствах, де можливо точно виміряти кількість виробленої продукції або є необхідність неухильного підвищення обсягів виробленої продукції без шкоди її якості.
ВІДРЯДНА ОПЛАТА ПРАЦІ: ФОРМУЛА РОЗРАХУНКУ ВІДРЯДНОЇ РОЗЦІНКИ
Т –– погодинна або денна тарифна ставка, яка відповідає розряду даної роботи. Застосовуйте тарифну ставку, яка відповідає розряду роботи, а не розряду, присвоєному робітникові.
Нвир — норма виробітку за одиницю часу.
Відрядна оплата праці регламентується ст. 90 КЗпП. Відрядна заробітна плата не звільняє від обов’язку виконувати згідно режиму роботи встановлену норму тривалості робочого часу.
Грейдова система оплати праці — форма оплати праці, що мотивує. Відтак, грейдингова система оплати працізабезпечуєсистемний підхід до класифікації посад і встановлення рівнів зарплат залежно від складності роботи, відповідальності та компетенцій працівника. Кожен рівень або «грейд» має чітко визначені обов’язки і діапазон оплати. Грейдова оплата праці передбачає, що співробітники отримують винагороду відповідно до свого рівня компетентності й посадових обов’язків. Наприклад, початківці отримують стартову зарплату в межах першого грейда, а досвідчені спеціалісти й керівники — вищу оплату відповідно до їхнього грейда. Таким чином, зарплата залежить не від особистих домовленостей, а від об’єктивно визначених критеріїв. Основна мета грейдингу — зробити систему оплати праці прозорою та справедливою. Працівник розуміє, що впливає на його дохід, а роботодавець може краще планувати бюджет і залучати талановитих людей, пропонуючи конкурентну компенсацію.
Безтарифна оплата праці — це форма оплати праці, що полягає у частковому розподілі зароблених колективом коштів між працівниками згідно з прийнятими співвідношеннями (коефіцієнтами) в оплаті праці різної якості (залежно від кваліфікації, посади, спеціальності працівників тощо). Безтарифна система оплати праці не передбачає встановлення заздалегідь тарифних ставок (окладів).
Акордна система оплати праці — форма відрядної оплати праці, за якою загальну суму заробітної плати робітникові або найчастіше колективові робітників встановлюють за весь обсяг виконаної роботи (акорд) на підставі реальної обґрунтованості норм виробітку, витрат необхідного часу роботи і відрядних розцінок на окремі види робіт або операцій. Нараховану суму виплачують за умови своєчасного і якісного виконання всього комплексу запрограмованих робіт.
Відображаємо в штатному розписі різні форми оплати праці
На підприємствах для усіх робітничих професій незалежно від встановленої системи оплати праці (почасової, тобто за відпрацьований час, або відрядна форма оплати праці, приклад якої залежить від виробітку) мають бути визначені місячні або годинні тарифні ставки. Зазначені тарифні ставки і слід відобразити у штатному розписі.
Відрядна оплата праці в штатному розписі може бути відмічена лише кількістю штатних одиниць, без зазначення розміру їх оплати праці, адже для них діє відрядна розцінка. Такої позиції притримується Мінсоцполітики. Однак, у наказі про прийняття на роботу працівників пропишіть розмір тарифної ставки (місячної, годинної) за штатним розписом, вказавши форму системи оплати праці – відрядна, за якою працівникам нараховуватимуть заробітну плату.
Відрядні розцінки роботодавець розраховує, затверджує і доводить до працівників у порядку, встановленому в організації.
Зверніть увагу, що ситуація, коли відрядна оплата праці менше мінімальної зарплати цілком можлива. Адже за невиконання норм виробітку або виготовлення продукції, що виявилася браком з вини працівника, розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати (ст. 21 Закону України «Про оплату праці»). У таких випадках доведення наявності вини працівника, що призвела до зменшення розміру заробітної плати, покладається на роботодавця.
Незалежно від встановленої системи оплати праці низка виплат працівникам розраховується за тарифними ставками. Так, час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (ч. 1 ст. 113 КЗпП), робота у нічний час (ст. 54 КЗпП) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки за кожну годину роботи у нічний час (ст. 108 КЗпП), робітникам з відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації.
Місячний фонд оплати праці за професією, для якої системою оплати праці встановлена погодинна оплата, слід визначати шляхом множення годинної тарифної ставки на норму робочого часу на рік і ділення отриманого добутку на 12. Норму робочого часу за конкретними професіями слід визначати (підраховувати) за графіком роботи, встановленим для таких працівників, а для працівників, для яких застосовується підсумований облік робочого часу, — за графіком, за яким для цих працівників визначають норму робочого часу за обліковий період.
Якщо штатним розписом передбачено декілька професій одного найменування та кваліфікаційного розряду, то місячний фонд оплати праці для цих професій дорівнюватиме добутку розміру фонду оплати праці для однієї штатної одиниці і кількості штатних одиниць, передбачених штатним розписом.
Зазначаємо форму оплати праці в наказі про прийняття на роботу
При укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома під підпис умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 29 КЗпП, ч. 1 ст. 29 Закону № 108).
Отже, в наказі про прийняття на роботу працівників, для яких встановлено відрядну форму оплати праці, слід зазначати і розмір тарифної ставки (місячної, годинної) за штатним розписом, і систему оплати праці, за якою працівникам нараховуватимуть заробітну плату.
Запроваджуємо зміну системи оплати праці
Варто пам’ятати, що зміну системи оплати праці віднесено до змін істотних умов праці, про які працівників необхідно повідомити не пізніше ніж за два місяці (ст. 32 КЗпП).
Тож, розпочинаючи процедуру зміни системи оплати праці для певної категорії працівників, необхідно внести відповідні зміни до колективного договору (положення про оплату праці) або погодити їх з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником, іншим уповноваженим на представництво органом), повідомити працівників про майбутні зміни істотних умов праці і лише після цього вводити в дію відрядну систему оплати праці.
Оплата праці є важливим економічним та соціальним інструментом, який визначає винагороду працівників за виконану роботу. Вона безпосередньо впливає на мотивацію, продуктивність та задоволеність працівників, а також на фінансовий стан підприємства.
