Після скасування старих урядових постанов правила роботи за сумісництвом регулює лише КЗпП. Що має знати працівник і роботодавець — у новині

Кожен працівник має право працювати за трудовим договором не лише на основному місці роботи, а й на інших підприємствах — за сумісництвом (КЗпП).
Раніше дію роботи за сумісництвом у державному секторі регулювали окремі постанови Кабміну. Проте 22 листопада 2022 року їх було скасовано постановою № 1306. Тож наразі правила роботи за сумісництвом визначаються безпосередньо КЗпП.
Трудові відносини із сумісником
Робота за сумісництвом — це виконання додаткової оплачуваної роботи у вільний від основної праці час. Сумісник може працювати як на іншому підприємстві, так і в тієї ж юрособи чи у фізичної особи.
Оплату проводять за фактично виконану роботу. Водночас заборонено виконувати обов’язки одночасно на основному місці роботи й за сумісництвом — робочі години не повинні перетинатися.
За інформацією Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
Працівник має право укладати трудовий договір як і в одній, так і в декількох установах, організаціях одночасно. Таке право передбачає частина 2 статті 21 КЗпП. Тому працівник, окрім основного трудового договору, має можливість укласи і трудовий договір про роботу за сумісництвом.
Сумісництво і суміщення професій і посад є проблемним питанням для працівників кадрових служб. Нерідко сумісництво та суміщення в трудовому праві плутають або, ще гірше, ототожнюють їх. У статті ви знайдете все про сумісництво і суміщення, порівняльна характеристика яких є дуже важливою. Отже, сумісництво і суміщення: в чому різниця?
Робота за сумісництвом є правом працівників підприємств, установ, організацій. Сумісництво — це вид організації праці. Які особливості має робота по сумісництву? Як регулює сумісництво КЗПП України? Чи можлива робота за сумісництвом на різних підприємствах? Як здійснюється оплата праці за сумісництвом? Відповіді на ці питання, особливості прийняття за сумісництвом працівника та специфіка оформлення за сумісництвом — у статті.
З листа до редакції: «Декілька років тому ми дозволили жінці-лаборанту працювати у вільний від основної роботи час за внутрішнім сумісництвом у тій же лабораторії прибиральником виробничих приміщень. За таку роботу ми доплачували їй 50% окладу прибиральника. Зараз ця працівниця вирішила відмовитися від роботи прибиральника. Який слід видати наказ? Оскільки раніше було видано наказ про дозвіл працювати за сумісництвом, то тепер маємо написати «не дозволяємо надалі працювати»? Чи як правильно?»
Якщо необхідно оформити для працівника зміну роботи за сумісництвом на основне місце роботи, кадровики нерідко припускаються помилки, оформлюючи такий перехід як переведення. А як же правильно оформити таку процедуру?