Працівнику, з метою реалізації його здібностей до продуктивної та творчої праці, дозволяється укладати трудовий договір одночасно з кількома організаціями, установами чи підприємствами, якщо це не суперечитиме чинному законодавству, колдоговору чи відповідній угоді сторін. Таке право працівника гарантоване статтею 21 КЗпП.
Власне, ця норма дає право особі, крім основного трудового договору, укладати трудовий договір про роботу за сумісництвом.
На сумісників поширюється, зокрема, гарантоване право на відпочинок. А саме — право на щорічну основну відпустку.
Відповідна гарантія закріплена в частині 3 статті 56 КЗпП, де йдеться про те, що не допускаються жодні обмеження обсягу трудових прав осіб, що працюють на умовах неповного робочого часу. Разом із цим, зі змісту вказаної статті вбачається, що одним із різновидів роботи на умовах неповного робочого часу є робота за сумісництвом.
Особливості оформлення та оплата навчальної відпустки суміснику
Як уже зазначалося, роботодавець зобов’язаний надавати суміснику щорічну оплачувану відпустку та інші, передбачені законодавство для сумісника види відпусток (крім додаткової відпустки за ненормований робочий час). Зокрема, сумісники мають право на отримання відпустки у зв’язку з навчанням.
Навчальна відпустка суміснику та за основним місцем роботи має певні розбіжності саме в оплаті.
Статтею 217 КЗпП передбачено, що на час перебування у додатковій навчальній відпустці за основним місцем роботи за працівником зберігається його середній заробіток. А от суміснику навчальну відпустку не оплачують. Працівник може на час навчальної відпустки за місцем роботи за сумісництвом оформити або відпустку без збереження заробітної плати, або щорічну оплачувану відпустку.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
