Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України (КЗпП) та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП).
За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову (ч. 3 ст. 119 КЗпП в редакції, що діяла до 19.07.2022).
19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-ІХ (далі — Закон № 2352-ІХ), який вніс зміни до законодавчих актів України. Так, за новою редакцією частини 3 статті 119 КЗпП, яку ми згадували вище: за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.
Тобто з дати набуття чинності Закону, середній заробіток не зберігається за переліченими працівниками.
Законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із Закону України «Про освіту», спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (ч. 1 ст. 2 Закону України «Про освіту», далі — Закон про освіту).
У разі захворювання педагогічного чи науково-педагогічного працівника, яке тимчасово унеможливлює виконання ним посадових обов’язків і обмежує можливість перебування у колективі осіб, які навчаються, або тимчасового переведення за цих чи інших обставин на іншу роботу чи проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період за таким працівником зберігається попередній середній заробіток. У разі хвороби або каліцтва попередній середній заробіток виплачується до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (ч. 2 ст. 57 Закону про освіту).
УВАГА! Держпраці не має повноважень роз’яснювати Закон України «Про освіту».
За умови розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом варто віддавати перевагу спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом (п. 4 листа Міністерства юстиції України «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» від 26.12.2008№ 758-0-2-08-19).
Зверніть увагу, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади мають лише інформаційний характер, не встановлюють правових норм і не є нормативно-правовими актами.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління
Державної служби України з питань праці