У 2018 році фахівці ГУ Держпраці у Харківській області перевірили фізичну особу-підприємця.
В результаті перевірки інспектори праці встановили порушення суб’єктом господарювання частини 3 статті 24 КЗпП, а саме: чотири особи працювали без належного оформлення трудових відносин та порушення норм Постанови КМУ № 413 від 17 червня 2015, в частині фактичного допуску осіб до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Суб’єкт господарювання відстоював свою позицію тим, що уклав з фізичними особами цивільно-правові договори.
Так, за умовами договорів про надання послуг, укладених між ФОП та вищезазначеними особами, виконавці зобов'язувалися за завданням замовника, на свій власний ризик, надавати послуги з обслуговування відвідувачів (споживачів), зокрема, які полягають в:
- підготовці встановленого асортименту алкогольних, слабоалкогольних та безалкогольних напоїв;
- оформленні вітрини, прилавку та утриманні їх в належному стані;
- пропозиції, показі, реалізації готових для споживання безалкогольних, слабоалкогольних, алкогольних напоїв, кондитерських виробів, закусок, страв, тощо;
- проведенні розрахунків з відвідувачами, веденні необхідних обліків, інвентаризаційних звірок тощо;
- забезпеченні зберігання напоїв, кулінарної продукції та покупних товарів відповідно до терміну і режиму зберігання;
- експлуатації та обслуговуванні аудіо- та відеоапаратури;
- здійсненні контролю за додержання споживачами культури поведінки;
- наданні інших послуг, які полягають або пов'язані з обслуговуванням відвідувачів (споживачів) замовника.
В постанові Верховний суд зауважив, що фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції у позивача відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, але в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, лише обумовлюється у вигляді зобов´язання виконувати роботи (надавати послуги). Також, суд звернув увагу, що в самих договорах ніде не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.
Верховний суд дійшов до висновку, що самі види робіт, які виконували особи, свідчать не про договір надання послуг, а про виконання трудового обов´язку, бо виходячи зі специфіки роботи підприємства кафе, зазначені дії повинні вчинятися не періодично, а у зв`язку з виробничою необхідністю постійно, що відповідає трудовому договору, а не угоді про надання послуг.
Суд дійшов до висновку, що позивач не дотримав вимоги ч. 3 статті 24 КЗпП та постанови КМУ № 413 від 17 червня 2015, а отже оскаржувана постанова є обґрунтованою та прийнятою у відповідності до положень чинного законодавства України.
Також, в ході перевірки інспектори праці встановили порушення суб’єктом господарювання вимог:
- частини другої ст. 30 Закону «Про оплату праці» , незабезпечення роботодавцем бухгалтерського обліку витрат на оплату праці;
- частини першої статті 94 КЗпП, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата працівнику не виплачується за виконану ним роботу;
- частини першої статті 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації не провадиться в день звільнення;
- частини першої статті 117 КЗпП, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Під час касаційного розгляду зазначені порушення підтвердилися.
Суб’єкт господарювання сплатить штраф 450 483 грн.
За матеріалами ГУ Держпраці в Харківській області
