Підпишіться на 
Правила трудових відносин під час війни змінив Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136). Тож у кадровиків та працівників виникає багато запитань щодо роботи жінок під час воєнного стану.
Правила трудових відносин в умовах воєнного стану за новим законом
Федерація професійних спілок України (ФПСУ) відповідає на топ-3 запитання.
1) Чи можна залучати жінок до роботи в нічний час?ФПСУ нагадує, що на період воєнного стану знімаються обмеження, які встановлює стаття 55 КЗпП, згідно з якою заборонено залучати до роботи в нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП).
Залучати до роботи у нічний час можна тільки після того, як отримали згоду працівників таких категорій:
- вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року;
- осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.
Частина перша, друга статті 54 КЗпП встановлює: при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (п. 2 ч. 1 і ч. 3 ст. 51 КЗпП).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2136 на період дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок за їхньою згодою на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Увага! Водночас ця норма Закону № 2136 забороняє застосування праці на важких роботах вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року.
3) Чи можливе звільнення з роботи у період воєнного стану жінки, яка має дитину з інвалідністю, повідомляємо?Відповідно до ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (та у разі надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачені статтями 40 і 41 КЗпП. На звільнення працівників з інших підстав вимоги статті 184 КЗпП не розповсюджуються.
Виключення із загального правила — звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору. Звільнення на підставі цієї статті допускається з обов’язковим працевлаштуванням. При цьому на період працевлаштування за працівником зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Федерація професійних спілок України зауважує, що у законодавстві відсутнє визначення поняття одинокої матері. Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Джерело: ФПСУ
Колего, редакція Експертус Кадри продовжує працювати для Вас в умовах війни.
Разом ми робимо внесок у відновлення економіки нашої країни. Передплатіть зі знижкою 50% роботу кадровиків під час воєнного стану або експертно-правову систему «Експертус Кадри» чи навчання на базових курсах Конференції та семінари. Будьте певні, що матимете відповіді на всі робочі запитання не лише під час воєнного стану, а й після Перемоги!
Все буде Україна
