Підпишіться на 
Правила трудових відносин під час війни змінив Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136). Тож у кадровиків та працівників виникає багато запитань щодо роботи жінок під час воєнного стану.
Правила трудових відносин в умовах воєнного стану за новим законом
Федерація професійних спілок України (ФПСУ) відповідає на топ-3 запитання.
1) Чи можна залучати жінок до роботи в нічний час?ФПСУ нагадує, що на період воєнного стану знімаються обмеження, які встановлює стаття 55 КЗпП, згідно з якою заборонено залучати до роботи в нічний час вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років (ст. 176 КЗпП).
Залучати до роботи у нічний час можна тільки після того, як отримали згоду працівників таких категорій:
- вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року;
- осіб з інвалідністю, яким за медичними рекомендаціями протипоказана така робота.
Частина перша, друга статті 54 КЗпП встановлює: при роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (п. 2 ч. 1 і ч. 3 ст. 51 КЗпП).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2136 на період дії воєнного стану дозволяється застосування праці жінок за їхньою згодою на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Увага! Водночас ця норма Закону № 2136 забороняє застосування праці на важких роботах вагітних жінок і жінок, які мають дитину віком до одного року.
3) Чи можливе звільнення з роботи у період воєнного стану жінки, яка має дитину з інвалідністю, повідомляємо?Відповідно до ст. 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (та у разі надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачені статтями 40 і 41 КЗпП. На звільнення працівників з інших підстав вимоги статті 184 КЗпП не розповсюджуються.
Виключення із загального правила — звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору. Звільнення на підставі цієї статті допускається з обов’язковим працевлаштуванням. При цьому на період працевлаштування за працівником зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Федерація професійних спілок України зауважує, що у законодавстві відсутнє визначення поняття одинокої матері. Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9, одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Джерело: ФПСУ
Колего, редакція Експертус Кадри продовжує працювати для Вас в умовах війни.
Разом ми робимо внесок у відновлення економіки нашої країни. Передплатіть зі знижкою 50% журнал «Кадровик-01» або експертно-правову систему «Експертус Кадри» чи навчання на базових курсах Вищої Школи Кадровика та Вищої Школи Асистента Керівника. Будьте певні, що матимете відповіді на всі робочі запитання не лише під час воєнного стану, а й після Перемоги!
Все буде Україна
