Чи можна встановити єдину норму тривалості робочого часу на рік — роз'яснює Мінекономіки
Мінекономіки в листі від 29.10.2024 № 4701-05/77010-09 роз’яснило, чи можливо встановити єдину норму тривалості робочого часу на рік.
Для працівників встановлюють п’ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. На підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами роботи запровадити п’ятиденний робочий тиждень є недоцільним, встановлюють шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем (ст. 52 КЗпП).
Законодавство не встановлює єдину норму тривалості робочого часу на відповідний період. Вона може бути різною залежно від того, який робочий тиждень встановили на підприємстві — п’ятиденний чи шестиденний, яка тривалість щоденної роботи, коли встановили вихідні дні. Тому підприємства, установи та організації самостійно ухвалюють рішення, яку норму тривалості робочого часу встановити на рік. Умова — дотримати вимог статей 50 — 53, 67 і 73 КЗпП.
При розрахунку робочих днів до закінчення воєнного стану слід врахувати положення Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX (далі — Закон № 2136). Вони визначають особливості встановлення та обліку часу роботи і часу відпочинку у період дії воєнного стану.
Під час дії воєнного стану не застосовують норми статті 53, частини першої статті 65, частин третьої та четвертої статті 67, статей 71,73 КЗпП (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136).
Чи є потреба щоразу інформувати працівників про роботу у святковий день під час воєнного стану
Тобто поки діє воєнний стан, тривалість роботи працівників на одну годину напередодні святкових і неробочих днів не скорочують, не переносять вихідний день на наступний після святкового або неробочого. У такий період також можна залучати працівників до роботи у вихідні, святкові і неробочі дні.
Те, що працівники мають відпрацювати у період воєнного стану у порівнянні з мирним часом більшу кількість годин, не збільшує нормальну тривалість робочого часу на тиждень, який встановлює частина перша статті 50 КЗпП.
Людмила Герега