У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей згідно із ч. 1 статті 83 Кодексу законів про працю України.
До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються:
- час фактичної роботи протягом року, за який надається відпустка;
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи та заробітна плата повністю або частково, крім випадків, коли за працівниками, призваними на військову службу зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову;
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи і йому не виплачувалася заробітна плата, за винятком відпустки для догляду за дитиною до 6 років;
- час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів;
- час навчання новим професіям осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці. Час, коли працівник фактично не працював у зв’язку з позбавленням особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, але за ним зберігалося місце роботи і йому не виплачувалася заробітна плата.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення згідно із ст. 116 КЗпП України. Про виплачені при звільненні суми роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі невиплати з вини роботодавця сум у визначені законом строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
За інформацією
