Особи, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, мають особливі гарантії у трудових відносинах згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII.
Всім категоріям постраждалих оплачують тимчасову непрацездатність у розмірі 100 % незалежно від страхового стажу.
Постраждалі категорії 1 і 2, а також учасники ліквідації наслідків аварії категорії 3, мають переважне право залишитись на роботі при звільненні у зв’язку із змінами в організації виробництва. Таке право поширюється також на на дружину (чоловіка) або опікуна дітей померлого.
У разі звільнення у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка на новому місці роботи, але не більше одного року.
Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій із збереженням середньої зарплати за останнім місцем роботи.
При переведенні у зв'язку із станом здоров'я на нижчеоплачувану роботу працівникам виплачується різниця між попереднім заробітком і заробітком на новій роботі до встановлення інвалідності або одужання, але не більше одного року.
Постраждалим працівникам надають щорічну відпустку у зручний час. Крім того, їм надають додаткову оплачувану відпустку 16 календарних днів на рік.
Для першої категорії постраждалих гарантується допомога з тимчасової непрацездатності до 4 місяців поспіль або до 5 місяців у році (для працюючих інвалідів).
Для другої категорії постраждалих гарантується відшкодування втраченого заробітку у випадку стійкої втрати професійної працездатності без встановлення інвалідності.
Для третьої категорії постраждалих гарантується додаткова щорічна відпустка до 16 календарних днів без збереження зарплати одному з батьків, які виховують неповнолітніх дітей на забруднених територіях.
Водночас роботодавець під час воєнного стану може обмежити надання щорічних і додаткових відпусток згідно із ст. 12 Закону «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Щорічну відпустку роботодавець може обмежити 24 днями за поточний робочий рік.
У період дії воєнного стану надання працівнику будь-якого виду відпустки понад щорічну основну, може здійснюватися без збереження заробітної плати.
За інформацією Telegram-каналу
Східного міжрегіонального управління Держпраці
