Трудовий договір з нефіксованим робочим часом — це особливий вид трудового договору, за яким працівник виконує роботу на вимогу роботодавця, і тривалість роботи не є заздалегідь визначеною згідно із ст. 21-1
Кодексу законів про працю України
.Роботодавець надає роботу та оплачує її лише за потреби, а працівник зобов’язаний її виконати, якщо таку роботу запропоновано.
У такому трудовому договорі немає чіткого графіка роботи, працівник працює лише за потреби роботодавця. Водночас роботодавець повинен завчасно повідомляти працівника про таку роботу.
Загальна тривалість роботи не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.
Кількість договорів з нефіксованим робочим часом у роботодавця не повинна перевищувати 10% загальної кількості. У роботодавця, який використовує працю менш як 10 працівників, може бути лише один такий договір.
При укладанні трудового договору з нефіксованим робочим часом необхідно врахувати інформацію про спосіб повідомлення працівника про початок виконання роботи, максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи, інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати.
Перевести працівника з безстрокового договору на договір з нефіксованим робочим часом не можна.
Водночас працівник може вимагати укладення трудового договору на загальних умовах після певного строку роботи за договором з нефіксованим робочим часом. У разі відмови повторну вимогу можна висунути не раніше ніж через 90 днів.
За інформацією
Південно-Східного міжрегіонального управління Держпраці
