Прийняття іноземця на неповний робочий час

Відповідь

Законодавство не оперує поняттям «неповний робочий місяць», проте ст. 56 КЗпП надає можливість за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом встановити працівнику неповний робочий час. Оплату праці у цьому випадку провадять пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Неповним є робочий час, менший за норму, встановлену для посади (професії). Його можна встановити шляхом зменшення тривалості щоденної роботи, кількості днів роботи протягом тижня чи одночасно шляхом зменшення кількості робочих днів протягом тижня і кількості годин роботи протягом дня, а також шляхом зменшення норми тривалості робочого часу на місяць.

Норму тривалості робочого часу на місяць законодавство не встановлює. Ця норма залежить від того, який робочий тиждень установлений на підприємстві (п’ятиденний чи шестиденний), яка тривалість щоденної роботи, коли встановлено вихідні дні, отже, на підприємствах норму тривалості робочого часу на місяць визначають самостійно з дотриманням вимог ст. 50-53 , 67 і 73 КЗпП.

У вказаному випадку для працівника-іноземця, якому встановлено неповний робочий час, нормою за місяць буде кількість годин, які він має відпрацювати відповідно до встановленого графіка роботи. У графіку роботи цього працівника визначаємо конкретні дні, у які він працюватиме.

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників, в тому числі і скорочення тривалості щорічної основної відпустки (лист Мінсоцполітики 15.07.2011 № 195/13/1334).