Відповідь
Форми і системи оплати праці підприємствами самостійно встановлюють у колективному договорі з дотриманням вимог і гарантій, передбачених законодавством. Найчастіше застосовують дві основні форми заробітної плати:
- відрядну — відповідно до кількості виробленої продукції;
- погодинну — відповідно до кількості відпрацьованого часу.
Відрядна оплата праці — це така форма оплати праці, при якій заробітна плата працівнику (бригаді) нараховується за кількість виробленої у встановлений час продукції (робіт, послуг). Тобто при відрядній оплаті праці розмір винагороди визначається пропорційно обсягу виконаної роботи.
Окрім того, для відрядної форми оплати праці має бути прямо пропорційна залежність між витратами живої праці й одержаними результатами. Тобто працівник повинен вмотивовано збільшувати випуск продукції відповідно до потреб виробництва і його заробіток прямо залежить від кількості та якості виготовленої продукції або обсягу виконаних робіт.
Відрядну оплату праці можна застосувати до робіт, де можливо виміряти кількість виробленої продукції (у штуках, тонах, метрах тощо); де є необхідність неухильного підвищення обсягів виробленої продукції або виконуваних робіт; де зростання виробітку (обсягів виконуваних робіт) не погіршує їх якість та не порушує технологію виробництва.
У разі простою на підприємстві не з вини роботодавця, розмір оплати праці при відрядній системі залежить від тарифної ставки, визначеної штатним розписом.
При відрядній системі оплати праці заробітна плата розраховується на основі відрядних розцінок, які визначаються розрахунковим шляхом, виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу).
У загальному вигляді відрядна розцінка визначається шляхом ділення годинної (денної) ставки, відповідної розряду виконуваної роботи, на годинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення годинної або денної тарифної ставки, відповідної розряду виконуваної роботи, на встановлену норму часу в годинах або днях.
Колективний договір залишається одним із ключових локальних нормативних актів роботодавця, який визначає взаємні права та обов'язки сторін трудових відносин. Саме він дозволяє врегулювати питання оплати праці, робочого часу, соціальних гарантій, додаткових відпусток, охорони праці та інших аспектів, які не суперечать законодавству. Незважаючи на те, що законодавство не зобов'язує кожного роботодавця укладати колективний договір, його наявність значно спрощує врегулювання багатьох кадрових процесів
КЗпП не зобов’язує доплачувати працівникам за роботу у вечірній час і не визначає, який час вважати вечірнім. Однак таку норму передбачають генеральна, територіальні та галузеві угоди. Також доплату за роботу у вечірній час можна передбачити у колдоговорі
Чорнобильці мають право на пільги, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII. Обсяг пільг залежить від категорії, до якої віднесено особу, постраждалу від аварії на ЧАЕС.
Оплата праці — одне із основних питань трудового права, ключовим аспектом якого є поняття «мінімальна зарплата». Система оплати праці в Україні передбачає багато видів: тарифна оплата праці, грейдова оплата праці, безтарифна оплата праці, тарифна система оплати праці, грейдингова система оплати праці, акордна система оплати праці та інші. Щоб не заплутатися у виборі системи оплати праці, читайте матеріал від наших експертів.
Наказ належатиме до групи наказів з кадрових питань тривалого строку зберігання та є первинними документами для нарахування зарплати
