Трудовий договір: як визначити строк і форму
05 серпня 2022 року Президент підписав Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом» від 18.07.2022 № 2421-ІХ (законопроект від 25.02.2021 № 5161, далі — Закон № 2421).
Закон № 2421 доповнює КЗпП новою статтею 21-1 та визначає особливу форму трудового договору — трудовий договір з нефіксованим робочим часом.
За умовами такого договору заздалегідь не встановлюють конкретний час для виконання роботи. Роботодавець самостійно визначає необхідність та час, коли залучати працівника до роботи, її обсяг, а за домовленістю з працівником — режим його роботи та тривалість робочого часу, необхідного для роботи.
Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів. Юридичні особи та ФОП, у яких менше 10 працівників, зможуть укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.
Трудовий договір з нефіксованим робочим часом повинен містити інформацію про:
- спосіб та мінімальний строк, у який працівник буде поінформований про початок виконання роботи;
- спосіб та максимальний строк, у який працівник повідомлятиме про готовність приступити до роботи або відмовитися від її виконання;
- інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати — базові години та дні.
Примірну форму за таким договором затвердить Мінекономіки. Роботодавець зможе вимагати від працівника працювати не більше 40 базових годин на тиждень протягом 6 базових днів на тиждень. Працівник має право відмовитися виконувати роботу, якщо роботодавець вимагає виконувати її поза межами базових днів та годин або якщо йому повідомили про наявність роботи з порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом. Роботодавець зможе притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності за відмову виконувати роботу у базові дні та години. Виняток — відмова у зв’язку з хворобою, виконанням державних або громадських обов’язків, а також повідомлення роботодавцем працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків. Працівнику оплачуватимуть виключно той час, коли він фактично виконував роботу.
Мінімальна тривалість робочого часу працівника за таким договором становить 32 години на місяць. Якщо працівник протягом місяця працюватиме менше 32 годин, роботодавцю доведеться виплатити працівникові зарплату не менше ніж за 32 години робочого часу. У трудовому договорі з нефіксованим робочим часом зможете встановлювати додаткові підстави його припинити. Частину першу статті 36 КЗпП доповнять новим пунктом 8 — підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом. Письмова форма такого договору обов’язкова (новий пункт 6-2 ч. 1 ст. 24 КЗпП). Роботодавця, який оформить працівника, що фактичного виконує роботи протягом усього робочого часу, за трудовим договором з нефіксованим робочим часом, чекає штраф у 10-кратному розмірі мінімальної зарплати за кожного працівника. Станом на 08 серпня 2022 року Закон № 2421 не набув чинності.
Олена Петровська,
експерт із кадрових питань,
за матеріалами ВР
