Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи (ст. 40 КЗпП).
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні (ст. 38 КЗпП). Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, наприклад:
- переїзд на нове місце проживання;
- переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
- вступ до закладу освіти;
- неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність;
- догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю;
- догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
- вихід на пенсію;
- прийняття на роботу за конкурсом,
- з інших поважних причин, то роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Підставою для розірвання трудового договору може бути висновок медико-соціальної експертної комісії, якщо працівника визнано інвалідом і йому рекомендована робота легша, ніж виконувана (або взагалі трудова рекомендація МСЕК не дана).
Календар кадровика на ВЕРЕСЕНЬ 2022
Працівників, які потребують за станом здоров’я надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести, за їх згодою, на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку (ч. 1 ст. 170 КЗпП).
Якщо переведення працівника на легшу роботу неможливе або працівник відмовляється від переведення на легшу роботу, трудовий договір розривається відповідно до законодавства або за ініціативою працівника, або за ініціативою роботодавця.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Держпраці
