Питання виїзду за кордон у період воєнного стану в Україні залишається актуальним, особливо для тих, хто підлягає бронюванню. Відпустка заброньованого за кордоном — це складна і багатогранна тема, яка вимагає уважного аналізу законодавчих змін та практичних механізмів реалізації такого виїзду
Виїзд за кордон заброньованих працівників у відпустку
Заброньовані працівники — це особи, які мають спеціальний статус та залишаються на своїх посадах для забезпечення функціонування критичної інфраструктури або підприємств, що мають значення для обороноздатності та економіки країни. Попри бронювання, питання їхнього тимчасового виїзду за кордон залишається відкритим.
На період дії воєнного стану та загальної мобілізації щодо чоловіків — громадян України діють обмеження для виїзду за кордон. Обмеження не застосовують до осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII; далі — Закон про мобілізацію).
Порядок та умови перетинання громадянами України державного кордону визначають Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені постановою КМУ від 27.01.1995 № 57 (далі — Правила № 57). Законодавство про працю це питання не регламентує.
У разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону мають військовозобов’язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених у пунктах 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону про мобілізацію, а також пункті 2-14 Правил № 57 (абз. 1 п. 2-6 Правил № 57).
Отже, законодавство передбачає можливість тимчасового виїзду таких осіб за межі України, зокрема у разі необхідності лікування, участі у міжнародних заходах, а також — за наявності погодженої відпустки. Проте виїзд за кордон заброньованих працівників у відпустку можливий лише за умов дотримання спеціальних процедур і за погодженням з органом, який здійснив бронювання.
Виїзд за кордон заброньованих осіб у відпустку: порядок оформлення
Для того щоб скористатися правом на відпустку за межами країни, заброньована особа повинна:
- отримати письмовий дозвіл від органу, що здійснив бронювання;
- подати відповідні документи на перетин кордону (наказ про відпустку, дозвіл на виїзд тощо);
- підтвердити мету виїзду (наприклад, туристичні бронювання, лікування або сімейні обставини).
Для зручності оформлення, скористайтеся табличкою:
Працівники, яких можна направити у закордонне відрядження
СКАЧАТИ
ВАЖЛИВО!
Уточнити перелік документів для виїзду працівника за кордон доцільно безпосередньо в Держприкордонслужбі
Відпустка за кордон для військовослужбовців
Особливої уваги заслуговує відпустка за кордон для військовослужбовців. Порядок її надання регламентується спеціальними нормами законодавства та внутрішніми наказами Міноборони. Виїзд можливий лише з дозволу командування та за погодженням з відповідними службами.
Відпустка за кордон для військовослужбовців може бути надана:
- у зв’язку з сімейними обставинами;
- з метою лікування за межами України;
- у виключних випадках — для короткострокового відпочинку (якщо це не суперечить воєнному становищу).
Проте подібні виїзди є винятками і потребують ретельного обґрунтування, зокрема з медичних або гуманітарних підстав.
Наслідки не повернення працівника з-за кордону після відпустки
Підприємство не несе відповідальності за поведінку працівника під час його офіційної відпустки. Водночас за дотримання правил перетину державного кордону відповідає виключно Державна прикордонна служба України.
Право працівника на відпустку ґрунтується на таких засадах:
- працівникові гарантується можливість використання відпустки встановленої тривалості з гарантією збереження за ним місця роботи (посади) та заробітної плати (або допомоги — у випадках, передбачених законодавством). Таку норму передбачає Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР (далі — Закон про відпустки);
- заборонено замінювати щорічну відпустку грошовою компенсацією, окрім ситуацій, прямо передбачених статтею 24 зазначеного Закону.
Ці положення закріплені в частині третій статті 2 Закону про відпустки.
Оформлення надання відпустки відбувається шляхом видання наказу керівником підприємства. Ознайомлюють працівника з наказом під підпис із фіксацією дати ознайомлення згідно з типовою формою № П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки», затвердженою наказом Держкомстату від 05.12.2008 № 489 (далі — форма П-3).
Наразі не існує нормативно-правових актів, які б зобов’язували керівництво підприємства погоджувати місцезнаходження працівника під час відпустки, як в межах України, так і за кордоном. Типова форма П-3 також не передбачає фіксації таких відомостей, тому роботодавець не має обов’язку вносити подібну інформацію на прохання працівника.
Роботодавець зобов’язаний за запитом працівника надати довідку про місце роботи із зазначенням його посади, спеціальності, кваліфікації, періоду роботи та рівня заробітної плати (ст. 49 КЗпП). Водночас у КЗпП відсутні норми, які б передбачали необхідність погодження роботодавцем перетину кордону працівником під час відпустки або визначення його місцеперебування.
Для зручності та швидкості оформлення — скористайтеся зразком довідки.
Довідка щодо відпустки за кордоном заброньованого працівника
СКАЧАТИ
