Між «звичайним» звільненням з роботи за власним бажанням та звільненням, зумовленим неможливістю продовжувати роботу через переїзд на нове місце проживання, є принципова різниця, хоча обидва види звільнення регламентуються однією статтею КЗпП.
Звільнення за зміною місця проживання кваліфікується як «звільнення з поважних причин» і надає особі право на низку пільг і гарантій. Так, відповідно до пункту 3 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-ІІІ (далі — Закон № 1533) допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації застрахованої особи в державній службі зайнятості. Натомість особам, які звільнилися з роботи за власним бажанням без поважних причин, така допомога виплачується з 91-го календарного дня після реєстрації в службі зайнятості (п. 3. ст. 23 Закону № 1533).
Безумовно, «поважність причин» має бути підтверджена документально, адже у подальшому правомірність призначення допомоги з безробіття на «пільгових умовах» може стати предметом перевірки.
Місце перебування і місце проживання: чи є різниця
Законодавство не містить переліку документів, які працівник повинен надати для підтвердження факту переїзду на нове місце проживання. Розгляньмо, які ж норми регулюють зміну місця проживання?
Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі — Закон № 1382):
- місце перебування — адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
- місце проживання — житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Неможливість продовження роботи у статті 38 КЗпП пов’язується саме з переїздом на нове місце проживання. Отже, до уваги треба брати реєстрацію (зняття з реєстрації) місця проживання, а не місця перебування.
Реєстрацію місця проживання оформлюють проставленням штампу в паспортному документі, що посвідчує особу громадянина. А при знятті з реєстрації місця проживання в Україні видають відповідний талон.
Отже, факт переїзду на нове місце проживання підтверджують за допомогою:
- відповідного штампу в паспортному документі, що посвідчує особу громадянина;
- талону зняття з реєстрації місця проживання в Україні.
Згідно зі статтею 6 Закону № 1382 зняття з реєстрації місця проживання і реєстрація нового місця проживання можуть бути здійснені одночасно (за заявою особи). Однак якщо працівник бажає скористатися правом звільнення з роботи в бажаний строк у зв’язку із переїздом на нове місце проживання, він повинен насамперед оформити зняття з реєстрації місця проживання, щоб отримати підтвердні документи щодо свого переїзду.
За наявності підтвердних документів про переїзд на нове місце проживання роботодавець не має підстав для відмови звільнити працівника у строк, про який він просить у заяві. Утім, і сам працівник повинен відповідально ставитися до роботи. Наприклад, якщо він є матеріально відповідальною особою, доцільно ініціювати перед звільненням інвентаризацію та передавання справ за актами.
Звільнення у зв’язку з переїздом із зони АТО
Більшість організацій у зоні проведення антитерористичної операції (АТО) припинила діяльність. Припинення юридичних осіб у зоні АТО відбувалося здебільшого скороспішно й безсистемно, часто в силу трагічних обставин, у зв’язку з руйнуванням будівель під час обстрілів. Одночасно люди вимушено залишали домівки без належного оформлення документів, у т. ч. трудових книжок. В одних випадках — через необхідність терміново виїхати із зони проведення АТО й відсутність часу на оформлення звільнення з роботи, в інших — через неможливість отримати трудову книжку, оскільки організація не працює або її будівлю знищено.
Організації, які залишилися на окупованих територіях, ведуть кадрову роботу, як і раніше, відповідно до трудового законодавства України. Керівники загалом діють на підставі КЗпП, хоча трапляються окремі випадки нехтування його нормами. Отже, при бажанні працівники можуть звільнитися з дотриманням належного порядку.
Чи можна звільнитися за власним бажанням у зв’язку з переїздом із зони АТО?
У населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють (або здійснюють не в повному обсязі) свої повноваження, не можна провести процедуру зняття з реєстрації місця проживання. Тому формально роботодавець може відмовити у звільненні саме у зв’язку з переїздом на нове місце проживання за відсутності підтвердних документів. Однак, якщо роботодавець задовольнить таку заяву працівника, навіть без підтвердних документів, на тлі поточної ситуації його дії не можуть кваліфікуватися як порушення законодавства — адже працівник звільняється та полишає місце проживання задля збереження життя і здоров’я.
Громадяни України, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини вважаються внутрішньо переміщеними особами.
Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706-VII зареєстрована внутрішньо переміщена особа, яка не звільнилася з роботи, у разі неможливості продовження роботи за попереднім місцем проживання, може припинити трудові відносини, надавши нотаріально засвідчену письмову заяву про припинення працівником трудових відносин — із підтвердженням, що таку заяву надіслано роботодавцю рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього заяви).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
