У Кодексі законів про працю України, а саме в ст. 135-1, зазначено, що організація може укладати письмові договори про накладання повної матеріальної відповідальності лише з тими працівниками, котрі досягли 18 років та обіймають посади або виконують такі види робіт, що безпосередньо пов’язані зі зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва цінностей, що були їм передані.
Зокрема, на нормативному рівні такі посади і види робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджені постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріатом ВЦРПС «Про затвердження переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, а також типового договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність» від 28.12.1977 № 447/24 (далі — Перелік № 447/24).
І тут слід наголосити на тому, що посада «головний бухгалтер» не входить до ч.
І Переліку № 447/24, а в ч. ІІ цього документа перераховані такі види робіт, котрі не відповідають функціональним обов’язкам головного бухгалтера, визначеним у Типовому положенні про бухгалтерську службу бюджетної установи, затвердженому постановою Кабміну від 26.01.2011 № 59 та кваліфікаційною характеристикою посади «головний бухгалтер», поданою у Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Мінпраці України від 29.12.2004 № 336.
Отже, укладати договір про повну матеріальну відповідальність з головним бухгалтером організації незаконно.
Однак будь-що повна матеріальна відповідальність головного бухгалтера настає за умов, що встановлені у ст. 134 КЗпП.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
