Щоб майно підприємства було збережено, організація матеріальної відповідальності на підприємстві має бути належним чином налагоджена.
Як вбачається із норм Кодексу законів про працю (далі — Кодекс або КЗпП), відповідальність працівника може настати з певних підстав в конкретних випадках. Статтею 131 Кодексу передбачено, що працівник мусить дбайливо ставитися до матеріальних цінностей підприємства та вживати всіх заходів, щоб не допустити їх пошкодження.
Не забувайте: якщо особа не укладала трудового договору, її неможливо притягнути до відповідальності згідно із закріпленими у КЗпП нормами. Коли особа, що надавала послуги чи виконувала роботи за договором підряду, нанесла підприємству збитки, вона нестиме відповідальність згідно з Цивільним кодексом.
Види матеріальної відповідальності
Законодавство про працю виокремлює повну й обмежену матеріальну відповідальність. У більшості випадків матеріальна відповідальність індивідуальна — працівник особисто відповідає за заподіяну ним шкоду. Окремо виділяється особливий підвид повної матеріальної відповідальності — колективна (бригадна).
Обмежена відповідальність та коли вона настає
Найчастіше працівників притягують саме до такого виду відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність — це така відповідальність, коли працівнику доведеться повернути кошти (компенсувати нанесені збитки чи шкоду) тільки в тому обсязі, в якому він її наніс. Але розмір цієї компенсації не перевищуватиме середньомісячний заробіток працівника — стаття 132 Кодексу. Винятком, однак, є посадові особи.
Окремі випадки, коли настає така відповідальність, прописані у статті 133 КЗпП. Перелік умов, визначений Кодексом, за наявності яких власник має право притягнути особу до обмеженої відповідальності, не є вичерпним.
Повна матеріальна відповідальності та підстави її застосування
Набагато серйозніші наслідки для працюючої особи матиме настання такого різновиду матеріальної відповідальності як повна. Законодавець чітко визначив, коли вона може наступити (ст. 134 Кодексу).
Наявність підписаного з підприємством письмового договору, умовами якого встановлено, що працівник мусить понести повну матеріальну відповідальність, якщо він не забезпечить цілісність майна, яке передавалося йому на збереження чи для іншої мети (ст. 134-135-1 КЗпП).
Договір про матеріальну відповідальність може бути підписаний тільки при одночасній наявності таких обставин:
- досягнення працюючою особою 18 років;
- виконувані роботи, займана посада повинні бути у Переліку, закріпленому у постанові Держкомітету Ради Міністрів СРСР із праці і соцпитань і Секретаріатом Всесоюзної центральної ради профспілок від 28 грудня 77 року № 447/24, що сьогодні є чинною (далі — Перелік № 447/24) Також, у вказаному документі закріплено типовий договір, на підставі якого повинен розроблятися договір про матеріальну відповідальність із працівником;
- покладені на працівника посадові обов’язки та (або) виконувані ним роботи повинні бути такими, що прямо пов’язані із збереженням, обробкою чи використанням в процесі виготовлення, транспортування, реалізацією (продажем), переданих (довірених) працівнику цінностей.
Коли хоч одна із перелічених складових відсутня — підписання договору незаконне.
Ідентична правова позиція підтверджується судовою практикою. Зокрема, у Постанові Пленуму ВСУ № 14 від 29.12.1992 визначено, що суд повинен з’ясувати, чи входить працівник до категорії осіб, з якими мають право підписувати договір про матеріальну відповідальність (повну) та чи було цей договір укладено. Коли договір відсутній або його не мали права підписувати, працівника не можуть притягнути до такого різновиду відповідальності.
Аналогічна позиція викладена і в постанові ВСУ № 6-16цс12 від 25.04.2012. Так, суд постановив, що оскільки працівник на посаді «торговий агент» не повинен був виконувати роботу, пов’язану із збереженням, транспортуванням, обробкою та використанням у виробництві, а також торгівлею (відпуском) цінностей, посада «торговий агент» відсутня у Переліку № 447/24, то відсутні і правові підстави, щоб вказану особу визнати винною.
Отримання матеріальних цінностей під звіт за разовим документом
Не лише на підставі укладеного про повну матеріальну відповідальність договору особу можуть притягти до відповідальності. Вона може настати і за наявності довіреності (іншого разового документа), коли за нею працівник отримав певне майно під звіт.
Як вбачається з пункту 2.5 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, повноваження осіб, що одержують товарно-матеріальні цінності в інтересах юрособи або ФОПа, можуть підтверджуватися письмовим договором чи довіреністю, іншим актом.
Важливо: при видачі такого документа потрібно дотримуватися визначеного законодавством порядку його оформлення та реєстрації (за потреби), оскільки при порушенні відповідних процедур суд, швидше за все, відмовить у притягненні працівника до відповідальності (ухвала Верховного суду від 02.02.2011 № 6-28428св10).
Вчинення діяння, що переслідується у кримінальному порядку
Тоді, як особу рішенням суду буде визнано винною у вчиненні дій (бездіяльності), що є переслідуваними кримінальним законом і підприємство матиме необхідні докази такого факту (обвинувальний вирок, судове рішення щодо звільнення особи від покарання у зв’язку із хворобою, достроковим або умовно-достроковим звільненням особи від покарання або ж ухвалу про закриття кримінальної справи через сплив строку давності, про амністію тощо), до неї може застосовуватися і матеріальна відповідальність.
Насамперед йдеться про злочини, метою яких була крадіжка майна власника. Однак, це стосується й інших діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, задля вчинення яких працівник пошкодив, знищим майно підприємства.
Працівник заподіяв шкоду, перебуваючи у стані сп’яніння
Так, якщо працівник, перебуваючи під дією токсичних речовин, у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння нанесе підприємству збитки, його можна притягнути то повної матеріальної відповідальності.
Факт, що працівник був в одному із зазначених вище станів, повинен підтверджуватися медичним висновком чи іншими доказами (для прикладу, показами свідків або складеним роботодавцем актом) — Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9.
Відшкодування недостачі, умисного знищення або пошкодження власності підприємства
Якщо особа умисно шляхом знищення чи псування завдала шкоди майну власника, в тому числі матеріалам, продукції та виробам, напівфабрикатам, а також вимірювальним приладам, інструментам, спецодягу, іншим речам, виданим роботодавцем, працівник може притягуватися до повної матеріальної відповідальності. Працівник відповідатиме і тоді, коли шкода була завдана недостачею. Але в таких випадках обов’язковою ознакою є наявність доведеного роботодавцем факту умислу в діях винної особи.
Відповідальність за шкоду при виконанні трудових обов’язків в передбачених законом ситуаціях
Зокрема, до таких дій належать перевитрата пального на транспортному засобі, розкрадання валютних цінностей, дорогоцінного каміння чи металів або їх псування, втрата й недостача ( аб. 2 п. 12 Постанови ВСУ від 29.12.1992 № 14).
Ситуації, в яких відповідальність може настати в працівника не при виконанні ним трудових обов’язків
У цьому законодавчому положенні маються на увазі випадки, коли працівник у робочий час (але не виконуючи безпосередньо свої трудові обов’язки) або в час відпочинку використовує майно підприємства для особистих потреб без дозволу власника та всупереч його інтересам.
Відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням чи переведенням
Якщо особу звільнили (перевели) незаконно, то за час вимушеного прогулу або виконання роботи, що є нижче оплачуваною, підприємство повинно заплатити. А відшкодовувати такі витрати підприємству буде службова особа, яку судовим рішенням визнано винною у настанні таких незаконних подій. Це передбачено нормами статті 237 Кодексу.
Керівники підприємств також можуть бути притягнуті до відповідальності
Якщо працівники не отримують належну їм заробітну плату більше ніж один місяць, відповідати за це буде керівник або особа, наділена його повноваженнями. Підстави та порядок притягнення керівника до повної матеріальної відповідальності за таких умов прописані в пункті 9 статті 134 Кодексу та в Постанові КМУ № 1427 від 20 грудня 1997 року.
Колективна матеріальна відповідальність
Частими бувають ситуації, коли роботи, які пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем чи перевезенням матеріальних цінностей, виконуються спільно кількома працівниками і неможливо виокремити когось одного, хто є відповідальним за збереження майна підприємства (власника). У такому разі може застосуватися колективна матеріальна відповідальність. Але вона установлюється власником тільки при погодженні з профспілкою (профспілковим представником), якщо такий орган створювався (ст. 135-2 Кодексу, ухвала ВСУ № 6-706кс03 від 06.05.2004) .
Умови та підстави настання колективної матеріальної відповідальності визначаються у письмовому договорі, який розробляється на підставі типового та підписується всіма членами бригади і власником (керівником, уповноваженою ним особою).
Типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність затверджений наказом Мінпраці № 43 від 12.05.1996. Також цим документом затверджено роботи, під час виконання яких може застосовуватися такий вид відповідальності.
Відповідно до п. 14 Типового договору члени колективу не компенсовуватимуть шкоду, якщо буде доказано, що вона заподіяна не з їх вини або серед членів колективу встановлять конкретну винну особу.
Якщо виявлять вину службових осіб, їх залучать як співвідповідачів. Частину шкоди буде компенсовано за їх рахунок, а решта розподілено між членами колективу (бригади).
Оскільки Конституція України встановлює, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, радимо, за можливості, не застосовувати колективну матеріальну відповідальність.
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
