Матеріальна відповідальність є важливою складовою трудових відносин, що забезпечує баланс між правами і обов’язками працівників та роботодавців. Вона полягає у зобов'язанні працівника відшкодувати збитки, завдані підприємству, внаслідок порушення трудових обов’язків, недбалості чи неналежного виконання посадових обов'язків. Законодавство передбачає різні види матеріальної відповідальності працівників, що дозволяє враховувати специфіку порушень і рівень їх тяжкості.
Матеріальна відповідальність працівників: загальні положення
Матеріальна відповідальність працівників визначає Кодексзаконів про працю та інші нормативно-правові акти, що регулюють трудові відносини. Вона застосовується в разі, коли працівник своїми діями або бездіяльністю спричиняє збитки підприємству. Відповідальність працівника може бути як обмеженою, так і повною, в залежності від обставин і характеру порушення.
Відтак, щоб майно підприємства було збережено, організація матеріальної відповідальності на підприємстві має бути належним чином налагоджена. Як вбачається із норм Кодексу законів про працю (далі —КЗпП), відповідальність працівника може настати з певних підстав в конкретних випадках. Стаття 131 КЗпП передбачає, що працівник мусить дбайливо ставитися до матеріальних цінностей підприємства та вживати всіх заходів, щоб не допустити їх пошкодження.
ВАЖЛИВО!
Якщо особа не укладала трудового договору, її неможливо притягнути до відповідальності згідно із закріпленими у КЗпП нормами. Коли особа, що надавала послуги чи виконувала роботи за договором підряду, нанесла підприємству збитки, вона нестиме відповідальність згідно з Цивільним кодексом.
Повна матеріальна відповідальність настає, коли працівник внаслідок свого порушення трудових обов’язків або недбалості завдає підприємству значних збитків, що потребують повного відшкодування. У цьому випадку працівник зобов’язаний компенсувати збитки в повному обсязі.
Відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли (ст. 134 КЗпП):
2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;
3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;
4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;
5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;
7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;
9) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством;
10) шкоди завдано недостачею, знищенням або пошкодженням обладнання та засобів, наданих у користування працівнику для виконання роботи за трудовим договором про дистанційну роботу або про надомну роботу. У разі звільнення працівника та неповернення наданих йому у користування обладнання та засобів з нього може бути стягнута балансова вартість такого обладнання у порядку, визначеному КЗпП.
обмежена матеріальна відповідальність
Працівник повертає кошти (компенсує нанесені збитки чи шкоду) тільки в тому обсязі, в якому він її наніс. Але розмір цієї компенсації не перевищуватиме середньомісячний заробіток працівника — стаття 132 КЗаП. Винятком, однак, є посадові особи.
У відповідності з законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть (ст. 133 КЗпП):
1) працівники — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
2) керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами працівникам, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям.
індивідуальна матеріальна відповідальність
Працівник особисто відповідає за заподіяну ним шкоду.
колективна (бригадна) матеріальна відповідальність
При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, зв’язаних із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідальність, може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність.
Колективна (бригадна) матеріальна відповідальність установлюється роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації. Письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність укладається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади).
Перелік робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також типовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність розробляються за участю профспілкових об’єднань України та затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення. Перелік робіт, під час виконання яких може застосовуватися такий вид відповідальності затверджений наказом Мінпраці № 43 від 12.05.1996.
Договір про матеріальну відповідальність може бути підписаний тільки при одночасній наявності таких обставин:
покладені на працівника посадові обов’язки та (або) виконувані ним роботи повинні бути такими, що прямо пов’язані із збереженням, обробкою чи використанням в процесі виготовлення, транспортування, реалізацією (продажем), переданих (довірених) працівнику цінностей.
Коли хоч одна із перелічених складових відсутня — підписання договору незаконне.
Ідентична правова позиція підтверджується судовою практикою. Зокрема, у Постанові Пленуму ВСУ № 14 від 29.12.1992 визначено, що суд повинен з’ясувати, чи входить працівник до категорії осіб, з якими мають право підписувати договір про матеріальну відповідальність (повну) та чи було цей договір укладено. Коли договір відсутній або його не мали права підписувати, працівника не можуть притягнути до такого різновиду відповідальності.
Отримання матеріальних цінностей під звіт за разовим документом
Не лише на підставі укладеного про повну матеріальну відповідальність договору особу можуть притягти до відповідальності. Вона може настати і за наявності довіреності (іншого разового документа), коли за нею працівник отримав певне майно під звіт.
Як вбачається з пункту 2.5 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, повноваження осіб, що одержують товарно-матеріальні цінності в інтересах юрособи або ФОПа, можуть підтверджуватися письмовим договором чи довіреністю, іншим актом.
ВАЖЛИВО!
При видачі такого документа потрібно дотримуватися визначеного законодавством порядку його оформлення та реєстрації (за потреби), оскільки при порушенні відповідних процедур суд, швидше за все, відмовить у притягненні працівника до відповідальності.
Вчинення діяння, що переслідується у кримінальному порядку
Тоді, як особу рішенням суду буде визнано винною у вчиненні дій (бездіяльності), що є переслідуваними кримінальним законом і підприємство матиме необхідні докази такого факту (обвинувальний вирок, судове рішення щодо звільнення особи від покарання у зв’язку із хворобою, достроковим або умовно-достроковим звільненням особи від покарання або ж ухвалу про закриття кримінальної справи через сплив строку давності, про амністію тощо), до неї може застосовуватися і матеріальна відповідальність.
Насамперед йдеться про злочини, метою яких була крадіжка майна власника. Однак, це стосується й інших діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, задля вчинення яких працівник пошкодив, знищим майно підприємства.
Працівник заподіяв шкоду, перебуваючи у стані сп’яніння
Так, якщо працівник, перебуваючи під дією токсичних речовин, у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння нанесе підприємству збитки, його можна притягнути то повної матеріальної відповідальності. Факт, що працівник був в одному із зазначених вище станів, повинен підтверджуватися медичним висновком чи іншими доказами (для прикладу, показами свідків або складеним роботодавцем актом) — Постанова Пленуму ВСУ від 06.11.1992 № 9.
Відшкодування недостачі, умисного знищення або пошкодження власності підприємства
Якщо особа умисно шляхом знищення чи псування завдала шкоди майну власника, в тому числі матеріалам, продукції та виробам, напівфабрикатам, а також вимірювальним приладам, інструментам, спецодягу, іншим речам, виданим роботодавцем, працівник може притягуватися до повної матеріальної відповідальності. Працівник відповідатиме і тоді, коли шкода була завдана недостачею. Але в таких випадках обов’язковою ознакою є наявність доведеного роботодавцем факту умислу в діях винної особи.
Відповідальність за шкоду при виконанні трудових обов’язків в передбачених законом ситуаціях
Зокрема, до таких дій належать перевитрата пального на транспортному засобі, розкрадання валютних цінностей, дорогоцінного каміння чи металів або їх псування, втрата й недостача ( аб. 2 п. 12 Постанови ВСУ від 29.12.1992 № 14).
Ситуації, в яких відповідальність може настати в працівника не при виконанні ним трудових обов’язків
У цьому законодавчому положенні маються на увазі випадки, коли працівник у робочий час (але не виконуючи безпосередньо свої трудові обов’язки) або в час відпочинку використовує майно підприємства для особистих потреб без дозволу власника та всупереч його інтересам.
Приклад
На підприємстві в процесі тестування нового обладнання через недбалість його було пошкоджено. Якщо такі дії вчинить працівник, на якого трудовим договором покладено обов’язок тестувати нове устаткування (обладнання), його притягнуть лише до обмеженої відповідальності. Але, коли такі самі дії вчинить, для прикладу, юрист, під час спроби використати обладнання для задоволення особистих потреб, він нестиме повну матеріальну відповідальність, оскільки використання та тестування обладнання не є його посадовими (трудовими) обов’язками.
Відшкодування шкоди, заподіяної незаконним звільненням чи переведенням
Якщо особу звільнили (перевели) незаконно, то за час вимушеного прогулу або виконання роботи, що є нижче оплачуваною, підприємство повинно заплатити. А відшкодовувати такі витрати підприємству буде службова особа, яку судовим рішенням визнано винною у настанні таких незаконних подій. Це передбачено нормами статті 237 КЗпП.
Керівники підприємств також можуть бути притягнуті до відповідальності
Якщо працівники не отримують належну їм заробітну плату більше ніж один місяць, відповідати за це буде керівник або особа, наділена його повноваженнями. Підстави та порядок притягнення керівника до повної матеріальної відповідальності за таких умов прописані в пункті 9 статті 134 КЗпП та в Постанові КМУ № 1427 від 20 грудня 1997 року.
