Особливості призначення на посаду держслужби переможців конкурсу ми уже розглянули. Однак, прийняття на держслужбу здійснюється й без конкурсу. Розгляньмо, за за яких умов це можливо
Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі — Закон № 889) установлено загальне правило: прийняття на державну службу здійснюється за результатами конкурсного відбору (ч. 1 ст. 21 Закону № 889). Гарантувати його дотримання покликана інша норма цього закону: прийняття на державну службу без конкурсу забороняється, крім випадків, визначених Законом № 889 (ч. 2 ст. 21).
Призначення на посади державної служби без конкурсу допускає також Закон України «Про військово-цивільні адміністрації» від 03.02.2015 № 141-VIII — у випадках, окреслених у частині 5 статті 3.
Законодавство передбачає можливість заміщення певних посад державної служби шляхом відрядження до державних органів поліцейських та військовослужбовців. Відповідні законодавчі норми спонукають до висновку, що й у цьому разі призначення на посади держслужби можливе без конкурсу.
Водночас чинне законодавство не дає підстав для прийняття на державну службу без конкурсу публічних службовців (посадових осіб), на яких не поширюється дія Закону № 889 (за винятком вищеозначених випадків).
Приклад
Посадова особа місцевого самоврядування, яка виявила бажання перейти на державну службу, може реалізувати його лише через конкурсний відбір. Те саме стосується осіб, які обіймають політичні посади, поліцейських, військовослужбовців, суддів, прокурорів, інших посадових осіб, яким присвоюються спеціальні звання, але на яких не поширюється дія Закону № 889 (або поширюється в частині, що не стосується прийняття на службу), депутатів всіх рівнів, працівників патронатної служби та тих, які виконують функції з обслуговування, працівників державних чи комунальних підприємств, установ, організацій, навчальних закладів тощо.
Підстави для прийняття на держслужбу без конкурсу
Прийняття на державну службу без обов’язкового проведення конкурсу можливе в разі переведення, реорганізації (ліквідації) держоргану або в порядку поворотного прийняття.
Підстави для прийняття на державну службу без конкурсу за Законом № 889
Підстава | Норма Закону № 889 |
Переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі: за рішенням керівників державної служби (п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889); за рішенням керівників державної служби з метою усунення обставин прямого підпорядкування (ч. 2 ст. 32 Закону № 889) | Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов’язкового проведення конкурсу на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у т. ч. в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), — за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. У разі виникнення обставин, що призводять до порушення вимог частини 1 статті 32 Закону № 889 (пряме підпорядкування близьких осіб. — Прим. авт.), відповідні особи, близькі їм особи зобов’язані повідомити про це керівника державної служби та вжити заходів щодо усунення таких обставин у 15-денний строк. Якщо в зазначений строк такі обставини добровільно не усунуто, керівник державної служби повинен вжити у місячний строк заходів для їх усунення, а саме: перевести державного службовця за його згодою на іншу рівнозначну вакантну посаду державної служби в цьому державному органі або дати згоду на переведення до іншого державного органу |
У разі реорганізації або ліквідації державного органу з передачею його повноважень та функцій іншому державному органу (ч. 5 ст. 22 Закону № 889) | У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов’язкового проведення конкурсу |
У порядку поворотного прийняття (абз. 3 ч. 3 ст. 87 Закону № 889) | Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону № 889, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу |
У всіх наведених випадках прийняття на державну службу здійснюється за згодою претендента на посаду.
Переведення державного службовця на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у т. ч. в іншій місцевості (в іншому населеному пункті) (п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону № 889), не є прийняттям на державну службу, тому в цій статті не розглядається.
Без конкурсу шляхом переведення державного службовця можна прийняти лише на рівнозначну чи нижчу посаду.
До відома
Рівнозначна посада — це посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу (п. 6 ч. 1 ст. 2 Закону № 889).
Переведення до іншого державного органу
Закон № 889 не визначає докладно порядок переведення державного службовця до іншого державного органу. Однак і загальне трудове законодавство, зокрема Кодекс законів про працю (КЗпП), не містить норм щодо дій роботодавців під час переведення працівника на інше підприємство, в іншу установу, організацію (далі — підприємство). Тож, керуються низкою правил та рекомендацій, що вироблені багаторічною практикою. Застосування цих правил і рекомендацій при переведенні держслужбовців цілком можливе, якщо враховувати при цьому особливості правового регулювання державної служби.
Грунтовні роз’яснення з означеного питання знаходимо в листі Мінсоцполітики від 25.09.2013 № 175/06/186–13. Основні тези:
- роботодавець за майбутнім місцем роботи повинен подати лист-запит роботодавцю за поточним місцем роботи працівника з проханням про його звільнення на підставі переведення (п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП);
- у листі-запиті доцільно зазначити строк, протягом якого просять звільнити працівника;
- у разі згоди роботодавця на звільнення працівника за переведенням, працівник подає йому відповідну заяву;
- прийняття на іншу роботу також здійснюється на підставі заяви працівника — з проханням прийняти на роботу в порядку переведення;
- припинення трудового договору і прийняття на роботу мають бути оформлені наказами (розпорядженнями, рішеннями) відповідних роботодавців з посиланням на пункт 5 частини 1 статті 36 КЗпП у погоджений сторонами строк;
- між звільненням і прийняттям на роботу, як правило, не має бути перерви.
У листі від 06.08.2015 № 11812/0/14–15/06 Мінсоцполітики наголосило, що закон вимагає згоди роботодавця на припинення трудового договору в порядку переведення працівника на інше підприємство.
На правовідносини, пов’язані з переведенням держслужбовців, поширюється норма частини 5 статті 24 КЗпП, згідно з якою особі, запрошеній на роботу в порядку переведення за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
У загальному випадку переведення держслужбовця без конкурсу є правомірним, якщо здійснюється на рівнозначну чи нижчу посаду. А оскільки воно реалізується шляхом прийняття керівниками державної служби взаємоузгоджених рішень щодо звільнення держслужбовця з посади в державному органі, де він працює, та призначення на посаду в державному органі, куди він переводиться, є підстави вважати, що зазначена умова правомірності переведення стосується не лише рішення про призначення, а й про звільнення. Одразу ж зазначимо, що Закон № 889 не регулює цей аспект переведення, тому наведені нижче рекомендації відображають лише наше бачення цього питання.
Керівнику державної служби, який ухвалює рішення про звільнення держслужбовця в порядку переведення, доцільно володіти інформацією про те, що посада, на яку переводять цього держслужбовця, є рівнозначною чи нижчою відносно тієї, яку він обіймає. За відсутності цієї інформації питання щодо наявності правового підгрунтя для рішення про переведення так і залишиться відкритим (хоча й підстав вважати його неправомірним теж не матимемо).
Визначте, кому доцільно доручити табельний облік, адаптуйте форму табеля під потреби підприємства, заповніть табель без помилок, навіть якщо працівники працюють за режимом, відмінним від звичайного, та правильно оберіть позначки для неявок
Отже, до листа-запита про переведення варто включати інформацію стосовно рівня посади (рівнозначна, нижча) або про:
- проходження конкурсу та перемогу в ньому — якщо посада за місцем переведення є вищою;
- підставу для призначення на вищу посаду держслужби без конкурсу — у разі непроведення конкурсу.
Відтак, якщо керівник державного органу, до якого переводять держслужбовця, порушуючи вимоги закону призначить його без конкурсу на вищу посаду, керівник державної служби, який звільнив держслужбовця за переведенням, матиме доказ законності власних дій — лист-запит з інформацією про плановане призначення держслужбовця на рівнозначну чи нижчу посаду.
Державний орган, до якого планують перевести держслужбовця, може не надати (відмовитись надати) інформацію про те, що відповідна посада є рівнозначною чи нижчою. Подальші дії у цій ситуації залежать від виду переведення.
Звільнення в порядку переведення є правом, а не обов’язком керівника державної служби. Небажання надати інформацію про рівень посади (вища, нижча, рівнозначна) видається щонайменше підозрілим. Тому найпростіший вихід із ситуації при звичайному переведенні (п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889) — відмовити держслужбовцю у звільненні за переведенням.
Інакше вирішують це питання при переведенні, яке здійснюють з метою усунення прямого підпорядкування близьких осіб. Закон № 889, так само як і Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700–VII (далі — Закон № 1700), не допускає призначень на посади, якщо це призводить до прямого підпорядкування між державними службовцями — близькими особами (ч. 1 ст. 32 Закону № 889, ч. 1 ст. 27 Закону № 1700).
У разі виникнення під час проходження служби обставин, що порушують цю вимогу, відповідні особи мають повідомити про них керівника державної служби та у 15-денний строк вжити заходів щодо їх усунення (абз. 1 ч. 2 ст. 32 Закону № 889).
Інакше це зобов’язаний зробити керівник державної служби. Наприклад, надавши згоду на переведення держслужбовця до іншого державного органу. Для такого переведення конкурс не є обов’язковим (абз. 2 ч. 2 ст. 32 Закону № 889). Невжиття заходів з усунення прямого підпорядкування близьких осіб є підставою для притягнення керівника держслужби до юридичної відповідальності (ч. 3 ст. 32 Закону № 889).
Оскільки державні службовці зобов’язані діяти лише на підставах, у межах повноважень та в спосіб, передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України), невиконання зазначеного обов’язку можливе лише з підстав, передбачених законом. Водночас Закон № 889 не містить норми, яка вимагала б від керівника державної служби за місцем переведення інформувати про те, що призначення працівника відбудеться на рівнозначну чи нижчу посаду.
Отже, на нашу думку, керівник державної служби не може відмовити у наданні згоди на переведення держслужбовця, який працює в умовах прямого підпорядкування близьких осіб, лише тому, що відповідний лист-запит не містить інформації про рівень посади. Вважаємо, що таке переведення має здійснюватися із дотриманням загальних вимог щодо переведення держслужбовців (п. 2 ч. 1 ст. 41 Закону № 889). Тому, хоча в наведеній нормі про це не йдеться, переведення до іншого держоргану з метою усунення прямого підпорядкування можливе лише на рівнозначну чи нижчу посаду. Переведення на вищу посаду було б просуванням по службі й вимагало б конкурсу (ч. 1 ст. 40 Закону № 889).
Поворотне прийняття
Умовами виникнення права поворотного прийняття є (абз. 3 ч. 3 ст. 87 Закону № 889):
- припинення державної служби у зв’язку зі скороченням чисельності або штату, реорганізацією державного органу (на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889);
- створення в державному органі, з якого звільнено особу, нової посади чи поява в ньому вакансії, яка відповідає кваліфікації звільненого;
- призначення на посаду в зазначеному державному органі за результатами конкурсу.
Строк дії права поворотного прийняття — 6 місяців з дня звільнення.
Увага!
Право поворотного прийняття виникає у зв’язку з появою нової чи вакантної посади в державному органі, з якого свого часу було звільнено держслужбовця. Тому припинення державної служби у зв’язку з ліквідацією державного органу (у т. ч. із утворенням правонаступника) не зумовлює виникнення цього права.
Закон № 889 не конкретизує, на яку посаду за результатами конкурсу мала бути призначена особа, аби при звільненні у неї виникло право поворотного прийняття. З цього робимо висновок, що право поворотного прийняття виникає за умови призначення особи за результатами конкурсу на будь-яку посаду під час проходження служби в цьому державному органі, а саме: при першому призначенні, при просуванні по службі, при призначенні на посаду, з якої особу було звільнено. В особи, призначеної за конкурсом, право поворотного прийняття виникне і в разі звільнення з посади, на яку вона була переведена без конкурсу.
Законодавство не зобов’язує суб’єкта призначення (керівника державної служби) інформувати звільненого працівника про утворення нової посади чи вакансії*. З огляду на це особі, яка має право поворотного прийняття, доцільно в період дії цього права періодично робити запити за попереднім місцем роботи для отримання такої інформації. На державні органи поширюється норма щодо переважного права на укладення трудового договору в разі поворотного прийняття (ч. 2 ст. 42-1 КЗпП).
* Іншої думки дотримуються автори Науково-практичного коментаря законодавства України про працю (В. Г. Ротань, О. Є. Сонін; К.: 2016. — 600 с.): обов’язок роботодавця щодо укладення трудового договору з колишнім працівником може вважатися виконаним лише за умови, що роботодавець вчасно інформував працівника про появу вакансії та запропонував укласти трудовий договір (с. 160 Коментаря).
Стаття підготовлена за матеріалами журналу "Кадровик-01"
