Колективні договори: основні аспекти та проведення переговорів

Правові засади розробки, укладення та виконання колективних договорів визначає Закон України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 № 3356-XII.

У колективному договорі встановлюють взаємні зобов’язання роботодавця та працівників щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин. Це можуть бути:

• зміни в організації виробництва і праці;
• нормування і оплата праці, встановлення системи зарплати та інших виплат (доплати, надбавки, премії);
• гарантії, пільги, компенсації;
• режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку;
• охорона праці;
• забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування;
• організація оздоровлення і відпочинку;
• гарантій діяльності профспілок чи інших представницьких організацій;
• умови регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Важливо, що рівень соціальних гарантій не може бути нижчим за той, що гарантується законодавством.

Укласти колективний договір можна як на підприємстві, що є юридичною особою, так і з фізичною особою, яка використовує найману працю.

При цьому роботодавець може виступати як самостійно, так і через уповноважених представників (наприклад, представники відокремлених підрозділів юрособи). Працівників представляють первинні профспілкові організації.

Зважайте, що іноді укладенню колективного договору передують колективні переговори, про які іншу сторону слід попередити письмово не раніше ніж за три місяці до кінця строку чинного колдоговору (якщо в ньому не передбачено інше).

Колективні договори, а також зміни та доповнення до них підлягають повідомній реєстрації районними держадміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних та міських рад

За інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області