Воєнний стан та виплата матеріальної допомоги при звільненні. Чи законно зменшити суму виплат, посилаючись на війну? (судова практика)

У Верховному Суді розглянули справу працівника, якого звільнили з роботи під час воєнного стану, не виплативши у повному обсязі матеріальну допомогу на оздоровлення та доплату за вчений ступінь кандидата наук (15%). Позивач вимагав стягнути з роботодавця недоплачену частку заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку. 

Критичність та бронювання: огляд змін

У суді першої інстанції вимоги підтримали, в апеляції також було вирішено частково задовольнити вимоги працівника. Водночас роботодавець наполягав, що Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» дозволяє зупиняти окремі положення колективного договору за ініціативою роботодавця, при цьому матеріальна допомога на оздоровлення та доплата за вчений ступінь визначалися саме колективним договором. 

Проте у Верховному Суді звернули увагу на те, що рішення роботодавця, яке стало підставою для невиплати оспорюваних сум, було ухвалено 14 березня 2022 року, тоді як відповідний закон було прийнято 15 березня, а чинності він набув 24 березня 2022 року.

Крім того, служителі Феміди згадали про положення законодавства, яке передбачає, що зміни та доповнення до колективного договору мають вноситися за спільною домовленістю сторін і не мають погіршувати умови праці, передбачені законодавством та договором.

Зрештою, у рішенні ВС від 15 липня 2026 року у справі № 757/43018/24 (провадження № 61-9530св25) окремо наголосили, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників у порівнянні із законодавством України, є недійсними, і окремої процедури для визнання такої недійсності Кодекс законів про працю України не передбачає.

Таким чином, суд відмовив у задоволенні касації роботодавця та залишив без змін рішення апеляційної інстанції.

За інформацією Єдиного державного реєстру судових рішень