Апеляційний суд Чернігівської області розглянув позов водія-далекобійника до фізичної особи-підприємця (далі — ФОП) про встановлення факту перебування в трудових відносинах з відповідачем (справа № 750/12486/16-ц).
На початку 2014 року ФОП запросив позивача на роботу водієм строком на 1 рік та пообіцяв офіційне працевлаштування та виплату офіційної заробітної плати. Утім, за час роботи заробітну плату ФОП не виплачував, мотивуючи це утриманням з неї вартості недостачі, розрахованої на підставі акта приймання продукції від 24.03.2014. 21.02.2015 ФОП повернув позивачу трудову книжку, з якої позивач дізнався, що записи про працевлаштування і про звільнення за вказаний період відсутні.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. ФОП заперечував на наявності трудових відносин з позивачем.
Суд розглянув матеріали справи та встановив:
- ФОП видав позивачу довіреність на підписання документів від свого імені;
- за даними паспорта позивач 30 разів перетинав кордон Фінляндії;
- постановою УДАДН у Псковській області Федеральної служби з нагляду у сфері транспорту УДАДН у Псковській області Міністерства транспорту Російської Федерації позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за здійснення без спеціального дозволу міжнародного автомобільного перевезення важковагового вантажу як водій транспортного засобу марки «ДАФ», що належить відповідачу;
- за інформацією, наявною станом на 23.05.2017 року у Єдиній автоматизованій інформаційній системі органів ДФС, відомості про транспортні засоби з державними реєстраційними номерами № СВ2122АХ та № СВ6446ХТ зазначені у митних деклараціях, оформлених у період з 02.03.2014 по 02.03.2015 Київською, Київською міською, Житомирською, Чернігівською, Рівненською, Сумською митницею ДФС.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП).
ФОП не надав жодних доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували існування між сторонами орендних відносин, не надав митних декларацій, які згідно з частиною 13 статті 264 Митного кодексу України повинні зберігатися декларантом або уповноваженою нею особою протягом не менше 1095 днів.
Натомість, апеляційний суд вважає, що позивачем доведено перебування сторін у фактичних трудових відносинах з 02.03.2014 по 21.02.2015, проте встановлення факту перебування в трудових відносинах не передбачено нормами Цивільного процесуального кодексу України.
Отже, відповідно до статті 116 КЗпП відповідач має сплатити позивачу заробітну плату — не менше мінімально встановленого розміру оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці (ч. 1 ст. 95 КЗпП).
Ольга Догадіна,
провідний експерт Експертус Кадри
