Начальника управління облдержадміністрації повідомили про зміну істотних умов праці та запропонували переведення на іншу посаду в іншому департаменті. При ознайомленні з наказом він зазначив, що не згоден переходити на нову посаду.
Упродовж 60-ти днів з дня попередження держслужбовець не подав заяви ані про звільнення, ані про переведення на нову посаду.
Держслужбовця звільнили за переведенням до іншого департаменту облдержадміністрації. Там його прийняли на роботу, але на нове місце роботи держслужбовець не виходив. Через місяць новий роботодавець скасував наказ про прийняття на роботу. Попередній роботодавець змінив формулювання у наказі про звільнення: замість звільнення за переведенням зазначив зв`язку з незгодою проходити держслужбу у зв`язку із зміною її істотних умов (п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України «Про державну службу», далі — Закон № 889).
Держслужбовець оскаржив звільнення в суді. Суд першої інстанції став на сторону роботодавця, апеляційний суд підтримав вимоги працівника.
Якщо держслужбовець не згоден продовжувати проходити держслужбу у зв’язку із зміною істотних умов, він має подати заяву про звільнення або про переведення на запропоновану посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов держслужби (абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону № 889).
Якщо протягом цього строку держслужбовець не надав заяву, вважають, що він погодився й надалі проходити держслужбу (абз. 3 ч. 4 ст. 43 Закону № 889).
Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду. Він зазначив, що Закон № 889 передбачає форми незгоди із зміною істотних умов державної служби — заяву про звільнення або заяву про переведення на запропоновану посаду.
Суд вирішив, що оскільки держслужбовець не надав роботодавцю заяву про звільнення, то погодився на продовження держслужби (постанова ВСУ від 27.06.2019 у справі № 805/4301/16-а).
Галина Бєлікова
експерт Експертус Кадри
