Підпишіться на 
⇛ Зразок трудового договору про дистанційну роботу ⇚
Дистанційна робота — це форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно — комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця (ст. 60 КЗпП).
Тривалість робочого часу «дистанційників» не може перевищувати норм, передбачених ст. 50 і 51 КЗпП (40 або менше годин на тиждень). При цьому роботодавцю слід забезпечити облік виконуваної роботи з використанням будь-яких методів обліку, щодо яких сторони дійшли згоди.
Оплачувати дистанційну роботу необхідно з дотриманням норми ст. 115 КЗпП щодо виплати заробітної плати не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
При запровадженні дистанційної роботи визначте взаємні обов’язки сторін. Сторони трудового договору мають самостійно домовитися про такі умови:
- систему оплати праці (почасову чи відрядну),
- строки виконання робіт,
- способи контролю за виконанням,
- питання охорони праці,
- відповідальності сторін тощо.
Стаття 125 КЗпП регламентує, що працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації визначаються роботодавцем за погодженням із працівником. Додатково можна домовитись про компенсацію витрат за використання електроенергії, води, зв’язку, обслуговування обладнання тощо.
Управління Держпраці у Полтавській області наголошує: на «дистанційників» повною мірою поширюється законодавство про працю з урахуванням специфіки та особливостей застосування дистанційного режиму роботи, які обумовлюються у трудовому договорі. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
