Згідно зі статтею 6 Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.1995 р. № 239/95-ВР (далі — Закон № 239) керівники підприємств, установ, організацій, командири (начальники) військових частин зобов’язані:
- сприяти установам та закладам охорони здоров’я в роботі по залученню громадян до лав донорів;
- безперешкодно відпускати з місця роботи, служби або навчання за їх заявами осіб, які є або виявили бажання стати донорами, у дні відповідного медичного обстеження і здавання крові та (або) її компонентів, за винятком випадків, коли відсутність донора на його робочому місці або місці служби у ці дні може призвести до загрози життю чи здоров’ю людей, до невиконання завдань, пов’язаних із забезпеченням оборони, безпеки держави та громадського порядку, до суттєвої матеріальної шкоди або інших тяжких наслідків;
- надавати безоплатно необхідні приміщення для взяття крові та (або) її компонентів;
- вирішувати віднесені Законом № 239 до їх компетенції питання про надання донорам відповідних пільг та компенсацій.
Після кожного дня давання крові та (або) її компонентів, в тому числі у разі давання їх у вихідні, святкові та неробочі дні, донору надається додатковий день відпочинку із збереженням за ним середнього заробітку (ч. 2 ст. 9 Закону № 239). За бажанням працівника цей день може бути приєднано до щорічної відпустки або використано в інший час протягом року після дня давання крові чи її компонентів.
У випадку давання крові та (або) її компонентів у період щорічної відпустки ця відпустка продовжується на відповідну кількість днів з урахуванням надання працівнику додаткового дня відпочинку за кожний день давання крові (4 ст. 9 Закону № 239).
Підставою для надання пільг працівнику-донору є відповідні довідки, видані йому за місцем медичного обстеження чи давання крові та (або) її компонентів.
Стаття 14 Закону № 239 скеровує: особа, яка виявила бажання здати кров та (або) її компоненти, зобов’язана не пізніше ніж за три дні до дня медичного обстеження, що проводиться перед даванням крові та (або) її компонентів, повідомити письмовою заявою адміністрацію за місцем роботи чи навчання або командування військової частини, де вона проходить службу, про свій намір пройти таке обстеження і здати кров та (або) її компоненти.
У заяві особа має визначити додатковий день відпочинку.
Увага! Така заява не подається у випадках, коли працівник-донор перебуває у відпустці, відрядженні, або у разі, коли його кров терміново необхідна для надання невідкладної медичної допомоги хворому, та у випадках, передбачених частиною першою статті 19 Закону № 329.
Через відсутність обов’язку працівника під час щорічної відпустки завчасно подавати заяву про наміри пройти медобстеження для здачі крові і здати кров, йому доцільно повідомити роботодавця до закінчення відпустки про факт донорства. Роботодавець на підставі заяви видає наказ про продовження щорічної відпустки на два дні у зв’язку з тим, що працівник став донором крові під час перебування в такій відпустці. Підставою для забезпечення «донорських» гарантій за місцем роботи також буде довідка про надання донорам пільг за формою № 435/о (ч. 6 ст. 9 Закону № 239).
Мінсоцполітики у листах від 06.04.2011 р. № 76/13/133-11 і від 02.04.2010 р. № 90/13/116-10 наголошувало: якщо працівник став донором крові під час перебування в щорічній відпустці, йому надаються такі ж «донорські» гарантії, як і при здачі крові в робочий день. Тобто здача крові компенсується працівнику двома оплачуваними неробочими днями (днями відпочинку). Один день надається за день медичного обстеження / здачі крові, а другий день є гарантованим додатковим днем відпочинку за донорство крові.
Одночасно Управління Держпраці у Миколаївській області звертає увагу, що його роз’яснення не є нормативно-правовим актом, а носить інформаційний, роз’яснювальний та рекомендаційний характер і не встановлює правових норм.
