Простій — це зупинення роботи, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (ст. 34 КЗпП).
У випадку простою працівників за умови їхньої згоди та з урахуванням спеціальності і кваліфікації можуть перевести на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство) на весь період простою або на інше підприємство, якщо воно розміщене в тій самій місцевості, на строк до одного місяця.
Якщо простій виник не з вини працівника, його оплачують з розрахунку не нижче ніж дві третини тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Під час простою працівник не повинен виконувати трудові обов’язки, передбачені трудовим договором.
Законодавство не визначає місця перебування працівника під час цілоденного простою, тому його визначає сам роботодавець і вказує у розпорядчому документі — наказі чи розпорядженні.
УВАГА! Працівники мають перебувати на робочому місці відповідно до встановленого режиму роботи, але не виконувати своїх посадових обов’язків, якщо роботодавець так визначив.
Якщо працівник і далі виконує свої трудові обов’язки, зокрема і за межами адміністративної будівлі роботодавця, це теж вважається дистанційною чи надомною роботою і має бути оплачене відповідно до встановлених умов оплати праці.
За матеріалами ГУ Держпраці в Київській області
