Які періоди зараховують до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку

Право на відпочинок, реалізацією якого є надання працівникам щорічної оплачуваної відпустки, закріплене у статті 45 Конституції України. Умови, тривалість і порядок надання таких відпусток визначають КЗпП та Закон України «Про відпустки».

Відпустка без збереження зарплати: комікс

Отримати відпустку мають право громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також громадяни України, які працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Особливості обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, регулює стаття 82КЗпП. До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховують час:

• фактичної роботи, зокрема на умовах неповного робочого часу, упровдож робочого року, за який надається відпустка;
• коли працівник фактично не працював, але за ним відповідно до законодавства зберігали місце роботи (посаду) та заробітну плату повністю або частково, зокрема час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу; винятком є випадки, коли місце роботи і посаду на підприємстві на час призову зберігали за працівниками, призваними на:
  • строкову військову службу;
  • військову службу за призовом осіб офіцерського складу;
  • військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період;
  • військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення;
• коли працівник фактично не працював, але за ним зберігали місце роботи (посаду) і йому надавали матеріальне забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, окрім відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
• коли працівник фактично не працював, але за ним зберігали місце роботи (посаду) і йому не виплачували заробітну плату в порядку, визначеному статтями 25 і 26 Закону України «Про відпустки», окрім відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку;
• навчання з відривом від виробництва тривалістю менше ніж 10 місяців за денною формою навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти;
• навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, зокрема через ліквідацію, реорганізацію або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників;

Також ураховують інші періоди роботи, передбачені чинним законодавством.

До стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, зараховують час:

• фактичної роботи із шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше ніж половину тривалості робочого дня, що встановлена для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади;
• щорічних основної та додаткових відпусток за роботу із шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
• роботи вагітних жінок, яких на підставі медичного висновку перевели на легшу роботу, де вони не зазнають впливу несприятливих виробничих чинників.

За матеріалами Східного міжрегіонального управління
Державної служби України з питань праці

Відпустка з наступним звільненням і звільнення під час відпустки

Ірина Житкова шеф-редактор Експертус Кадри

Нерідко працівники йдуть у відпустки, з яких і не планують повертатися на роботу. Варіантів два — вони одразу кажуть про свої наміри перед відпусткою або повідомляють про них під час відпустки. Розглянемо обидві ситуації, дамо відповіді на часті запитання, наведемо приклад розрахунку останнього дня відпустки та поділимося зразками заяви й наказу.

Роз’яснення експерта