Право працівників на отримання щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці визначається у відповідності до вимог Списку виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим постановою Кабміну від 17.11.97 р. N 1290.
Тривалість такої відпустки передбачається колективним договором (або трудовим договором) на підставі результатів проведеної атестації робочих місць за умовами праці та часу фактичної зайнятості працівників зазначених вище умовах.
Пунктом 10 Порядку застосування Списку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість працівників на роботах в яких дає право на щорічну додаткову відпустку, затвердженим наказом Мінпраці та соцполітики від 30.01.98 р. № 16 та зареєстрованим в Мін'юсті 30.01.98 р. № 57/2497 визначено, що у розрахунок часу, що дає право працівнику на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із шкідливими і важкими умовами праці не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.
Розрахунок має вестись від повної або скороченої тривалості робочого дня, яка визначена вимогами чинного законодавства.
Таким чином, працівники, яким було встановлено неповний робочий день (3 години на день при 8 годинному повному робочому дні), не мають права на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці.
За матеріалами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області
