🖺Мобінг: форми психологічного та економічного тиску. Пам’ятка
Поняття мобінгу (цькування) минулого року було визначено на законодавчому рівні. Попри це, ефективна робота з попередження та усунення цього ганебного явища потребує додаткових роз'яснень.
Мобінг — це систематичні (повторювані) тривалі умисні дії або бездіяльність роботодавця, окремих працівників або групи працівників трудового колективу, які спрямовані на приниження честі та гідності працівника, його ділової репутації, у тому числі з метою набуття, зміни або припинення ним трудових прав та обов’язків, що проявляються у формі психологічного та/або економічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовно працівника напруженої, ворожої, образливої атмосфери, у тому числі такої, що змушує його недооцінювати свою професійну придатність.
Кодекс законів про працю України покладає на роботодавця відповідальність за вживання заходів для забезпечення безпеки і захисту фізичного та психічного здоров’я працівників (ст. 158). Тобто роботодавець повинен проводити відповідні інформаційні, навчальні та організаційні заходи та знижувати напругу на робочому місці.
Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає таке покарання за мобінг:
- штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 20 до 30 годин для громадян;
- штраф від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 30 до 40 годин для фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю та посадових осіб.
У разі повторного правопорушення або скоєного групою осіб розмір стягнення та тривалість робіт збільшуються до 100-200 та 200-400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та до 30-50 та 40-60 годин громадських робіт відповідно.
Якщо через мобінг було завдано шкоди здоров'ю працівника, він має право на відшкодування у розмірі понесених витрат на лікування (факт мобінгу встановлює суд). Також на роботодавця може бути покладено відшкодування моральних збитків.
Особа, яка постраждала, має право на вихідну допомогу (ст. 44 КЗпП). Її розмір не може бути меншим за тримісячний середній заробіток.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці
