Дискримінацією за ознакою статі у сфері трудових відносин є:
- нерівний доступ до професійного навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки (зокрема, і до отримання досвіду практичної роботи);
- нерівний доступ до оплачуваної праці та різних професій, включаючи критерії відбору, умови найму та кар’єрного зростання;
- необґрунтована чи безпідставна нерівність в оплаті праці;
- неоднакові умови праці та організації робочого часу;
- нерівний доступ до отримання компенсацій та допомоги.
Водночас, якщо розрізнення або недопущення до певної роботи спричинене специфічними вимогами такої роботи, це не є дискримінацією.
Зрештою це негативне явище призводить до низки негативних наслідків. Зокрема, це:
- гендерна сегрегація (вертикальна («склана стеля») — різне представлення на різних рівнях в одній професії — та горизонтальна («скляні стіни») — нерівномірне представлення у різних професіях).
- недопущення до професійної підготовки чи навчання;
- розрив в оплаті праці;
- різне ставлення до працівників і працівниць;
- обмеження працівниць через вагітність, народження дитини, грудне вигодовування;
- обмеження можливостей працівників із сімейними обов’язками (щодо дітей чи інших родичів, які перебувають на утриманні).
Державна служба України з питань праці закликала роботодавців вносити до колективних угод та трудових договорів положення, спрямовані на забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Також підприємствам порадили зосередитися на врегулювання потенційно конфліктних ситуацій.
За матеріалами Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
