Трудовий договір — угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові зарплату та забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (ч. 1 ст. 21 КЗпП).
Чи можна через брак коштів не виплачувати зарплату під час воєнного стану
Особливості оплати праці у воєнний час визначає Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ (далі — Закон № 2136), який набув чинності 24.03.2022. Роботодавець, як і в мирний час:
- виплачує працівнику зарплату на умовах, визначених трудовим договором (ч. 1 ст. 10 Закону № 2136);
- вживає всіх можливих заходів щоби працівники вчасно отримали зарплату (ч. 2 ст. 10 Закону № 2136).
Якщо підприємство веде господарську діяльність, а працівники виконують роботу, роботодавець зобов’язаний виплатити зарплату. Відсутність коштів через зменшення кількості замовлень, обсягів продажів та інші подібні обставини — нормальні ризики господарської діяльності. Така ситуація виникала у роботодавців і в мирний час, і під час карантину.
Роботодавець має бути готовим до відповідальності за наслідки фінансової діяльності підприємства, або вжити превентивних заходів, які дозволять скоротити витрати на персонал і пережити скрутні часи: запровадити неповний робочий час, зменшити зарплату, оголосити простій, надати за згодою працівників відпустки без збереження зарплати.
Закон № 2136 визначає дві обов’язкові умови, за яких роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання щодо строків оплати праці:
- порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили;
- роботодавець довів причинний зв'язок між порушенням та бойовими діями або обставинами непереборної сили.
Наші експерти підготували приклади з практики, що краще ілюструють цю тему.
