Депутати розглянуть пропозиції Президента на пленарному засіданні
Як звільнити за вироком суду
16 травня 2024 р. Президент повернув Закон України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та деяких інших питань» від 25.04.2024 № 3678-ІХ (законопроєкт від 05.09.2022 № 7731; далі — Закон № 3678) зі своїми пропозиціями.
Закон доповнює статтю 40 КЗпП додатковими підставами, щоб припинити трудовий договір з працівником з ініціативи роботодавця:
- набрання законної сили вироком суду, яким працівника засудили (крім звільнення від відбування покарання з випробуванням) за вчинення злочину проти основ національної безпеки України;
- невиконання працівником правил поведінки на підприємстві в частині положень, передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку (ПВТР). При цьому складовою ПВТР можуть бути правила поведінки на підприємстві, які зобов’язують працівників надати інформацію про зв’язки з фізичними особами, місце постійного проживання (перебування, реєстрації) яких знаходиться на території держави-агресора або тимчасово окупованій території України; зобов'язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також умови роботи з конфіденційною інформацією. Встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави та/або об’єктах чи операторах критичної інфраструктури, стане обов’язковим.
Президент зазначив, що доповнення частини першої статті 43 КЗпП, яка передбачає підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця випадком набрання законної сили вироком суду, яким працівника засудили за злочин проти основ національної безпеки України суперечить самій підставі для звільнення, а саме — наявності вироку суду, що набрав законної сили.
Президент також звернув увагу, що Закон № 3678 зосереджує увагу на зв’язках працівників з особами, місце постійного проживання (перебування, реєстрації) яких знаходиться на території держави-агресора або тимчасово окупованій території України, щоб виявити можливі колабораційні дії. Однак втілений у Законі підхід не враховує принципу правової визначеності, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правової норми та є складовою принципу верховенства права (ст. 8 Конституції України) i, як наслідок, не досягає мети для його практичної реалізації.
Формулювання «зв'язки із фізичними особами» не має правового визначення, тому не надає працівнику та роботодавцю змоги чітко і однозначно встановити, про які саме «зв'язки» та інформацію якого змісту й обсягу має повідомити працівник роботодавцю. Крім того, Закон № 3678 не визначає порядок використання, зберігання інформації працівника про зв'язки з фізичними особами, місце постійного проживання (перебування, реєстрації) яких знаходиться на території держави-агресора або тимчасово окупованій території України, а також строків, у які працівники мають надати таку інформацію. Не враховано й те, що працівник може не володіти інформацією про місце постійного проживання (перебування, реєстрації) «фізичних осіб, з якими він має зв'язки». Положення Закону № 3678 не визначають й повноваження роботодавця стосовно інформації, яку він отримав від працівника із зазначеного питання.
Олена Петровська
Питання звільнення вагітних жінок є одним із найчутливіших у трудовому законодавстві України. Роботодавці повинні діяти виключно в межах закону, адже неправомірне звільнення вагітної жінки з роботи може спричинити серйозні юридичні наслідки — від поновлення працівниці на посаді до виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу
Працівник, який бажає звільнитись за власним бажанням за відсутності поважної причини, зобов’язаний за два тижні повідомити роботодавця про своє звільнення. Якщо ж працівник в заяві вказав причину, через яку потрібно раніше звільнитися, тоді двотижневий строк попередження не застосовуємо. Про це та про інші випадки, коли можна звільнитись без відпрацювання, читайте в статті.
Ліквідація підприємства — це повне припинення його діяльності без правонаступництва. Така ситуація завжди супроводжується необхідністю припинення трудових відносин з усіма працівниками. У таких випадках особливо важливим є правильне застосування законодавства щодо звільнення працівників у разі ліквідації підприємства. Які дії кадрової служби у разі ліквідації підприємства? Яким чином звільняти працівників, щодо яких встановлено заборону на звільнення або які відсутні з нез’ясованих причин. Усе про звільнення у зв’язку з ліквідацією підприємства — у статті.
Працівник зобов’язаний виконувати роботу, визначену трудовим договором. Роботодавець не має права вимагати від працівника виконувати роботу, не обумовлену трудовим договором. Що робити, коли виникла необхідність змін в організації як самого виробництва, так і істотних умов праці за трудовими договорами. Роз’яснюємо порядок дій та документування.
Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця — це припинення трудових відносин між працівником та роботодавцем за рішенням останнього. Законодавство України чітко визначає порядок звільнення з роботи з ініціативи роботодавця, а також підстави звільнення працівника з ініціативи власника, які гарантують захист прав як працівника, так і роботодавця. Усе про звільнення з ініціативи власника — у статті
Підпишіться на 
