На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. Так скеровує частина 11 статті 60-2 КЗпП
Наказ про запровадження дистанційної роботи на період воєнного стану
З таким наказом (розпорядженням) необхідно ознайомити працівника протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. Під час воєнного стану частина третя статті 32 цього КЗпП щодо повідомлення про зміну істотних умов за два місяці не застосовується (ч. 2 ст. 3 Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX).
Таким чином, кожен працівник (педагогічний, науково-педагогічний та інші працівники) закладів і установ освіти, навчання яких відбувається у дистанційному режимі має самостійно визначити робоче місце та відповідно, несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на обраному ним робочому місці. Оплата праці здійснюється за тарифікацією, із розрахунку заробітної плати, встановленої при тарифікації, з дотриманням при цьому умов чинного законодавства.
Як організувати обмін документами із працівниками протягом воєнного стану
Через військові дії в Україні на окупованих територіях залишилась значна кількість закладів: вищої, передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, загальної середньої освіти, дошкільної та позашкільної освіти, які можуть за певних умов продовжити освітній процес та органів державної влади, які забезпечують реалізацію політики у сфері освіти.
Профспілка працівників освіти і науки України нагадує, що питання функціонування установ та життєдіяльності громадянами на території бойових дій та території окупованій збройними силами держави агресора наразі регламентуються Конвенцією про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 р. (далі – Конвенція).
Відповідно до абзацу першого статті 50 Конвенції, окупаційна держава повинна в співробітництві з державними та місцевими органами влади сприяти належному функціонуванню закладів, відповідальних за піклування про дітей і їхню освіту.
Щодо роботи в умовах окупації, то Конвенція визначає, що робота повинна виконуватись лише в межах окупованої території, на якій знаходяться ці особи. Кожна така особа, наскільки це дозволяють обставини, повинна бути залишена на своєму звичайному місці роботи. Робота повинна належним чином оплачуватись та відповідати фізичним та інтелектуальним можливостям робітників. Дія чинного в окупованій країні законодавства, яким регулюються умови та гарантії праці, зокрема що стосується зарплатні, робочих годин, обладнання, попередньої підготовки та компенсації за виробничі травми та хвороби поширюватиметься на осіб, що перебувають під захистом, залучених до роботи зазначеної в цій статті.
Увага! Відповідальність за колабораційну діяльність
Організація освітнього процесу не повинна відбуватись на підставі законодавства країни-окупанта, зокрема й стандартів освіти. Оскільки КК передбачає відповідальність за дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора у закладах освіти.
Тобто працівники усіх типів закладів освіти та державних органів, які забезпечують реалізацію політики у сфері освіти і науки дії яких свідомо будуть спрямовані на впровадження освітніх стандартів держави-агресора у навчальних закладах на тимчасово непідконтрольних органам влади України територіях, будуть нести кримінальну відповідальність, відповідно до Кримінального кодексу України.
При цьому, категорії працівників, які на окупованих територіях продовжують трудові відносини, виконання посадових обов’язків, в закладах освіти чи державних органах, які функціонують відповідно до законодавства України та здійснюють його реалізацію повинні здійснювати відповідну діяльність з урахуванням положень Конвенції.
У випадку не можливості продовжити трудову діяльність на умовах Конвенції, та з метою дотримання законодавства України, у тому числі уникнення дій, що сприяють вчиненню кримінального проступку передбаченого статтею 1111Кримінального кодексу, працівники закладів освіти та державних органів, відповідно до статі 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» можуть ініціюватипризупинення дії трудового договору.
Врахуйте! Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Призупинення трудових відносин не є звільненням. Водночас відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору (контракту) у повному обсязі буде покладено на державу, що здійснює військову агресію проти України, у тому числі щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
