Підпишіться на 
18.07.2022 ВРУ прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» (законопроєкт № 5161).
Закон вводить новий вид трудового договору — трудовий договір з нефіксованим робочим часом. Основна умова такого трудового договору — конкретний час виконання роботи не встановлюється. Роботодавець не гарантуватиме постійну роботу для працівника. Працівник виконуватиме роботу «за викликом» роботодавця.
Президент підписав Закон № 2352 : до чого готуватись роботодавцямРоботодавець самостійно визначатиме необхідність та час залучення працівника до роботи, обсяг роботи. В передбачений трудовим договором строк роботодавець погоджуватиме з працівником режим роботи та тривалість робочого часу, необхідного для виконання відповідної роботи. При цьому повинні дотримуватися вимоги законодавства щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку.
Закон обмежує кількість таких трудових договорів в одного роботодавця. Кількість трудових договорів з нефіксованим робочим часом у одного роботодавця не зможе перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець. ФОП, який використовує працю менше ніж 10 працівників, зможе укладати не більше одного трудового договору з нефіксованим робочим часом.
З працівником укладатимуть письмовий трудовий договір, форму якого має затвердити Мінекономіки. Закон визначає основну інформацію, яку повинен містити трудовий договір з нефіксованим робочим часом, зокрема:
- спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
- спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;
- інтервали, під час яких від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні).
Кількість базових годин, під час яких від працівника можуть вимагати працювати, не може перевищувати 40 годин на тиждень, а кількість базових днів — не може перевищувати 6 днів на тиждень.
Працівник матиме право відмовитися від виконання роботи, якщо роботодавець вимагатиме виконання роботи поза межами базових днів та годин або якщо йому було повідомлено про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.
Роботодавець зможе притягнути працівника до дисциплінарної відповідальності, якщо він відмовиться виконувати роботу у базові дні та години. Виняток — відмова пов’язана з тимчасовою непрацездатністю чи виконанням державних або громадських обов’язків, а бо роботодавець надіслав повідомлення працівнику про наявність роботи із порушенням мінімальних строків, визначених трудовим договором з нефіксованим робочим часом.
Роботодавець виплачуватиме заробітну плату за фактично відпрацьований час. Закон визначає особливості оплати праці таких працівників залежно від системи оплати праці.
Закон встановлює мінімальну тривалість робочого часу працівника, який виконує роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, протягом календарного місяця — 32 години. Якщо працівник протягом календарного місяця виконував роботу менше 32 годин, роботодавець виплатить йому заробітну плату не менше ніж за 32 години робочого часу відповідно до умов оплати праці, визначених трудовим договором.
Роботодавець не зможе забороняти або перешкоджати працівникові, який виконуватиме роботу на підставі трудового договору з нефіксованим робочим часом, виконувати роботу за трудовими договорами з іншими роботодавцями. Виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не передбачатиме будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників.
Найближчим часом ми підготуємо алгоритм, як роботодавцю прийняти на роботу працівників, що працюватимуть на умовах трудового договору з нефіксованим робочим часом.
Ольга Догадіна,
керівник групи експертів Експертус Кадри
