Трудовий договір про надомну роботу
Відповідно до статті 601 КЗпП, надомна робота – це форма організації праці, за якої робота виконується працівником за місцем його проживання або в інших визначених ним приміщеннях, що характеризуються наявністю закріпленої зони, технічних засобів (основних виробничих і невиробничих фондів, інструменту, приладів, інвентарю) або їх сукупності, необхідних для виробництва продукції, надання послуг, виконання робіт або функцій, передбачених установчими документами, але поза виробничими чи робочими приміщеннями роботодавця.
Типова форма трудового договору про надомну роботу затверджена наказом Мінекономіки, торгівлі та сільського господарства від 05 травня 2021 року № 913-21.
При надомній роботі робоче місце працівника є фіксованим та не може змінюватися з ініціативи працівника без погодження з роботодавцем у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. Рішення роботодавця про відмову в наданні згоди на зміну робочого місця з ініціативи працівника має бути обґрунтованим.
Якщо працівник не може виконувати роботу на фіксованому робочому місці з незалежних від нього причин, то він має право змінити робоче місце, повідомивши роботодавця не менше ніж за три робочі дні до такої зміни у спосіб, визначений трудовим договором про надомну роботу. У такому разі норми ч. 3 цієї статті не застосовуються.
При виконанні роботи за трудовим договором про надомну роботу на працівників поширюється загальний режим роботи підприємства, установи, організації, якщо інше не передбачено трудовим договором. Тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених КЗпП. Виконання надомної роботи не тягне за собою змін у нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників.
Дистанційна робота під час воєнного стану
Роботодавець має забезпечити працівника засобами виробництва, матеріалами та інструментами, необхідними для виконання працівником надомної роботи, якщо інше не передбачено трудовим договором. Працівник, у разі використання своїх інструментів, має право на компенсацію відповідно до положень статті 125 КЗпП.
На час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру надомна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) роботодавця без обов’язкового укладення трудового договору про надомну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник має ознайомитись протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження надомної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 КЗпП (переведення на іншу роботу, зміна істотних умов праці) не застосовуються.
Роботодавець самостійно вирішує, в який спосіб доручати працівникові роботу і контролювати її виконання, та забезпечує достовірний облік виконаної роботи. Працювати вдома можуть виключно ті особи, які мають практичні навички виконання певних робіт або можуть бути навчені таким навичкам.
Можуть працювати на умовах надомної роботи, якщо це можливо, зважаючи на виконувану роботу, та якщо роботодавець має для цього відповідні ресурси та засоби:
- вагітні жінки,
- працівники, які мають дитину віком до трьох років або здійснюють догляд за дитиною відповідно до медичного висновку до досягнення нею шестирічного віку,
- працівники, які мають двох або більше дітей віком до 15 років або дитину з інвалідністю,
- батьки особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи,
- особи, які взяли під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
За матеріалами Східного міжрегіонального управління Держпраці
