
У Верховному суді пояснили своє ставлення до вимог п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України (припинення повноважень посадових осіб). Тут винесли рішення у справі щодо визнання незаконним і скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (відповідне рішення оскаржував колишній директор комунального підприємства).
Так, ВСУ підтвердив рішення судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність таких дій (оскільки комунальне підприємство не є господарським товариством та у своїй діяльності не керується законодавством про господарські товариства).
У Верховному суді дійшли висновку, що норми п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП поширюється лише на посадових осіб юридичної особи — виконавчого органу товариства, членів наглядової ради акціонерного товариства та загалом посадових осіб будь-якого господарського товариства, а також інших осіб товариства, наділених організаційно-розпорядчими чи адміністративними функціями.
За інформацією Верховного суду України
Однієї із поважних причин звільнення за власним бажанням є переїзд на нове місце проживання. У зв’язку з цим працівник вправі вимагати розірвання трудових відносин у строк, про який він просить. Тобто попереджати про своє звільнення за два тижні у такому випадку не потрібно.
Звільнення за згодою сторін — одна із найпоширеніших підстав для припинення трудового договору. Які нюанси слід врахувати під час розірвання трудового договору за згодою сторін? Як регулює питання щодо звільнення за згодою сторін стаття КЗпП? Чи передбачає звільнення за згодою сторін виплати працівнику? Дізнайтеся порядок звільнення за згодою сторін та врахуйте застороги.
Строковий трудовий договір роботодавець та працівник укладають на певний період часу. Які особливості розірвання строкового трудового договору? Чи можливе дострокове розірвання строкового договору? Хто та за яких умов має право це зробити — роз’яснюємо у статті.
Копію наказу про звільнення видають усім працівникам в день звільнення.
Можливість звільнити працівника за невідповідність займаній посаді передбачає пункт 2 статті 40 КЗпП. Тут йдеться виключно про виявлену невідповідність кваліфікації працівника займаній посаді або виконуваній роботі.