Законодавство під час воєнного стану дозволяє спростити обмін документами між працівником та роботодавцем, проте для цього має бути виконана одна умова

Державна служба з питань праці нагадала, що законодавство під час воєнного дозволяє роботодавцеві та працівникові використовувати альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин. Відповідні положення фіксує Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. 7.
Як звільняти працівників під час воєнного стану
Зокрема, йдеться й про надсилання наказу на звільнення, яке можна здійснити за допомогою месенджера або будь-якого іншого доступного способу електронної комунікації.
Втім, слід пам'ятати що відповідний канал комунікації має бути обраний за взаємною згодою працівника та роботодавця (про це варто домовитися заздалегідь).
За інформацією Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці
Однієї із поважних причин звільнення за власним бажанням є переїзд на нове місце проживання. У зв’язку з цим працівник вправі вимагати розірвання трудових відносин у строк, про який він просить. Тобто попереджати про своє звільнення за два тижні у такому випадку не потрібно.
Звільнення за згодою сторін — одна із найпоширеніших підстав для припинення трудового договору. Які нюанси слід врахувати під час розірвання трудового договору за згодою сторін? Як регулює питання щодо звільнення за згодою сторін стаття КЗпП? Чи передбачає звільнення за згодою сторін виплати працівнику? Дізнайтеся порядок звільнення за згодою сторін та врахуйте застороги.
Строковий трудовий договір роботодавець та працівник укладають на певний період часу. Які особливості розірвання строкового трудового договору? Чи можливе дострокове розірвання строкового договору? Хто та за яких умов має право це зробити — роз’яснюємо у статті.
Копію наказу про звільнення видають усім працівникам в день звільнення.
Можливість звільнити працівника за невідповідність займаній посаді передбачає пункт 2 статті 40 КЗпП. Тут йдеться виключно про виявлену невідповідність кваліфікації працівника займаній посаді або виконуваній роботі.