Відповідь
Ні. Не варто плутати поняття «сумісництво» та «суміщення».
Сумісництво — це виконання працівником, окрім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час у тій же або іншій організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом (п. 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін’юсту, Мінфіну України від 28.06.1993 № 43).
Суміщення передбачає виконання працівником поряд зі своєю основною роботою, що обумовлена трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) протягом встановленої законодавчо тривалості робочого дня (робочої зміни) (Інструкція Держкомпраці СРСР, Мінфіну СРСР та ВЦРПС від 14.05.1982 № 53-ВЛ; ст. 105 КЗпП).
Відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП повідомлення подається до Державної фіскальної служби до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.
Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу визначаємо за постановою Уряду від 17.06.2015 № 413 (далі — Порядок № 413).
У разі покладання на працівника додаткової роботи в порядку суміщення окремий трудовий договір не укладається. Тож, робити повідомлення ДФС про суміщення не потрібно.
Якщо необхідно оформити для працівника зміну роботи за сумісництвом на основне місце роботи, кадровики нерідко припускаються помилки, оформлюючи такий перехід як переведення. А як же правильно оформити таку процедуру?
Звільнення з роботи працівника-сумісника здійснюється за наявності загальних підстав, передбачених законодавством.
Сумісництво і суміщення професій і посад є проблемним питанням для працівників кадрових служб. Нерідко сумісництво та суміщення в трудовому праві плутають або, ще гірше, ототожнюють їх. У статті ви знайдете все про сумісництво і суміщення, порівняльна характеристика яких є дуже важливою. Отже, сумісництво і суміщення: в чому різниця?
Право осіб, що працюють за сумісництвом, на різні види відпусток, зокрема й на навчальні, гарантоване чинним трудовим законодавством. Однак, є певні особливості при наданні навчальної відпустки сумісникам.
Працівник має право укладати трудовий договір як і в одній, так і в декількох установах, організаціях одночасно. Таке право передбачає частина 2 статті 21 КЗпП. Тому працівник, окрім основного трудового договору, має можливість укласи і трудовий договір про роботу за сумісництвом.
